Скільки б нам не було років, ми завжди з якимсь скепсисом ставимося до людей доросліших за нас: до бабусь біля під’їздів, які згадують минулі часи, батьків, які розповідають за скільки копійок купували морозиво в дитинстві. Але час невблаганний, непомітно ми й самі перетворилися на тих, хто згадує минуле ☺
Касетні плеєри, відеомагнітофони, фотоапарати Полароїд, пейджери і мультфільм «Інспектор Ґаджет». Час невблаганно біжить вперед, прогрес не стоїть на місці. Майбутнє покоління вже не буде пам’ятати, що таке стільниковий телефон, або телефон з клавішами та чому в ньому був чорно-білий екран. 21 століття – століття, коли найновіший пристрій може застаріти буквально в лічені тижні, тому що конкурент випустить щось нове, революційне, більш круте. Але ми «діти 90-х» років, і не важливо, що в руках у нас айфон, а не Siemens A35. Ми і його перетворимо на маленький шматочок ностальгії і теплих спогадів про дитинство чи юнацтво. У той час у нас не було комп’ютерних ігор з реалістичною графікою, та й комп’ютер був скоріше розкішшю. Але тим не менш, нам теж було у що і на чому пограти. Давайте разом пригадаємо ігрові пристрої, що радували нас майже 20 років тому.
Тамагочі
Тамагочі – це, як правило, електронний ґаджет з 3 кнопками. Головними персонажами гри були інопланетні звірятка – Тамагочі, які прилетіли, щоб дослідити нашу планету. Їх знайшов вчений, який створив для гостей захисні оболонки у формі яєць, що дозволяють виживати в земних умовах. Але однієї захисної капсули мало – гравцям потрібно було постійно стежити за потребами свого вихованця і своєчасно за ним доглядати. І за яйцем дійсно доводилося постійно спостерігати: його брали з собою в школу, бо за пів дня без уваги вихованець гинув. Найбільше уваги було потрібно на самому початку: першу годину «новонародженого» доводилося постійно годувати, розважати і прибирати за ним. Чим «дорослішими» ставали Тамагочі, тим менше вони турбували власника. Тим не менш, періодично іграшка починала пищати, оповіщаючи господаря про те, що персонажу щось потрібно. Від того, як чуйно гравець реагував на всі капризи «вихованця», безпосередньо залежали характер, інтереси і зовнішність героя.
До слова, Тамагочі вирішили відродити, тож якщо ви дійсно сумуєте за цією іграшкою, то її можна придбати. Ось тільки годувати вихованця вже потрібно буде потайки не під час уроків, а під час ділової зустрічі або зборів ☺
Тетріс
Електроніка ІМ-02
Мало хто з виробників, в тому далекому 1994 році, міг похвалитися самостійним ігровим маніпулятором, та ще й високої якості, а Logitech зміг. У 1994 компанія випустила джойстик для авіасимуляторів WingMan (до речі перший ігровий пристрій компанії). Цей маніпулятор був однозначно визнаний геймерами кращим для гри Microsoft Flight Simulator. WingMan був настільки успішною розробкою, що став прабатьком цілої серії ігрових пристроїв, включаючи контролери з силовим зворотним зв’язком, які вивели комп’ютерні ігри на новий рівень реалістичності.
Парад консолей: Dendi, Sega, Playstation
Перш ніж пропадати днями і ночами перед екранами комп’ютерів, діти стали пропадати перед телевізорами, граючи в приставки. І хоча батьки лаялися мовляв «зір посадиш» або «зіпсуєш кінескоп, без телевізора залишимося», це навряд чи могло утримати дитину від гри на приставці. Ще б пак. Хто б що не говорив, але простенькі піксельні картинки робили наше дитинство більш щасливим. Яка ж була радість розділити приставку та джойстики з друзями і разом пройти по-справжньому складну гру, адже функції збереження тоді не було. Однією з найперших і поширених приставок була дешевий аналог Nintendo – Dendy (у 1995 році компанія уклала контракт і консолі почали продаватися ще й під маркою Subor). Оснащена восьмирозрядним процесором, ця приставка відтворювала безліч простеньких, але таких улюблених ігор як «танчики». Незабаром її витіснила культова нестаріюча Sega Mega Drive. Вона була потужнішою за Dendi і в багатьох випадках в неї був вбудований модуль «Мега ключ». Він конвертував формати ігр та дозволяв грати абсолютно в усі ігри для Sega. Вершиною шику була Sony Playstation. 32-бітна, вона була вже не на картриджах, а на дисках. З’явилися на світ у 1994 , PS , при вартості в 300 доларів, розліталася як гарячі пиріжки. За 11 років було продано більше 100 мільйонів копій.
Це іграшки нашого дитинства, навіть не іграшки, а предмети гордості і об’єкти заздрісних обговорень у дворі. Тоді нас було чим здивувати, адже такі новинки з’являлися не кожен день, і для нас це були дійсно відкриття цілого нового світу. А що було у вас в 90-хх?