У середині 1980-х Стівен Хокінг опинився на межі загибелі. Пневмонія, отримана під час поїздки до Женеви, загрожувала забрати життя всесвітньовідомого фізика. Лікарі вважали, що його організм, ослаблений латеральним аміотрофічним склерозом – хворобою, яка вражає рухові нейрони – не впорається з таким навантаженням. Не зважаючи ні на що, Хокінг продовжував дослідження – якраз у цей період він писав легендарну “Коротку історію часу”.
Спочатку Хокінг користувався примітивною картковою системою, потім перейшов до програми, яка дозволяла натисканням кнопки приводити в дію синтезатор та відтворювати мову. Побоювання дослідника не виправдалися – науковий бестселер “Коротка історію часу” вийшов і розійшовся загальним накладом у 10 мільйонів екземплярів. Однак зупинити хворобу так і не вдалося – скоро руки були знерухомлені, а друкувати можна було лише за допомогою м’язу щоки, до якого під’єднували спеціальний датчик.
Розчарований надзвичайно низькою результативністю такого способу, у 2011 році Стівен Хокінг звернувся до одного із засновників Intel, Гордона Мура – співробітництво фізика з компанією почалося ще в 90-ті роки. Вирішити проблему взялася Лама Нахман, голова комп’ютерної лабораторії Intel у Силіконовій долині. Разом із колегами вона створила унікальне програмне забезпечення з автоматичним введенням слів, яке дозволило подвоїти продуктивність роботи одного з найвидатніших інтелектуалів сучасності.
«Мені було дуже складно підтримувати зв’язок із навколишнім світом і займатися тим, що я люблю, – сказав Хокінг на зустрічі з журналістами в 2014 році. – Завдяки вдосконаленій програмі я можу працювати значно швидше, а значить продовжувати читати лекції, писати статті та книги та, звісно ж, більше спілкуватися з моєю родиною та друзями».
Програмне забезпечення
Влітку 2015 року Intel зробила програмне забезпечення доступним для широкого вжитку, притому абсолютно безкоштовно. Тільки протягом першого тижня ліцензія для користування відкритою платформою була завантажена 10 тисяч разів. Люди, які страждають від захворювань рухових нейронів, отримали АСАТ – систему, яка могла суттєво полегшити їхнє повсякденне життя.
Однак не можна було обмежитися лише програмою – Стівену Хокінгу був необхідний зручний та продуктивний комп’ютер. Інженер Тревіс Боніфілд, який почав працювати з ученим у 2001 році, пристосував до його специфічних потреб конвертований планшет Lenovo ThinkPad X220t. Він із легкістю кріпився до інвалідного візка, забезпечував високу швидкість роботи та був оснащений дисплеєм, читати з якого зручно навіть за інтенсивного денного світла.
Кожні два роки
З того часу Lenovo оновлює комп’ютер Стівена Хокінга кожні два роки. Сьогодні вчений користується ThinkPad Yoga 260, який обрав сам у 2016 році – ноутбук став надійним помічником у створенні наукових шедеврів. Спеціалісти, які розробляють апаратне та програмне забезпечення, продовжують експерименти – адже Хокінг стає старшим, а зміна його фізичного стану може потребувати нових технічних можливостей. Команда Лами Нахман розробляє нову цифрову систему, яка могла б краще вловлювати рухи та точніше їх розпізнавати.
Стівен Хокінг
Стівен Хокінг тим часом не збавляє темпи роботи. Він продовжує дослідження чорних дірок і ранніх періодів існування Всесвіту. У 2016 році у співавторстві з колегами з Кембриджського та Гарвардського університетів він видав роботу “М’яке волосся чорних дірок” у журналі Physical Review Letters. Основна її думка полягає в тому, що інформація про об’єкти, поглинуті чорними дірками, зберігається в “м’якому супертрансляційному волоссі” (волосся – метафора для позначення різноманітних параметрів чорних дірок) – воно залишається на горизонті після загибелі чорної дірки. Іншими словами, чорні дірки – не абсолютна пустота, і їхній зміст підлягає ретельному вивченню. Цю тему розвивають провідні астрофізики в усьому світі.
Для всіх, хто долучився до розробки програми та комп’ютера для Стівена Хокінга, цей проект став однією з найбільш значущих подій у житті. «Я ніколи особливо не захоплювався відомими людьми, але історія Стівена вразила мене, – зізнався Тревіс Боніфілд. – Ми не просто зробили для нього комп’ютер. Ми допомогли людині, яка є світовим надбанням, продовжити спілкування з цим світом». Комп’ютерні технології стали посередниками між людством і геніальним вченим, ідеї якого, можливо, змінять наше уявлення про світоустрій.