Повно спойлерів
Друга зима поспіль зустрічає нас теплими обіймами колись епічного кіновсесвіту, що ожив – Зоряні війни (ЗВ). Я з дитинства полюбляю фільми ЗВ, з нетерпінням чекав кожного з них по телевізору, адже вони зачіпали мене своєю первинною історією, ідеями та загалом всесвітом і його побудовою. Але, на превеликий жаль, вже другий рік поспіль по моїй ностальгії і добрій пам’яті проходяться катком, з шипами, де замість керманича сидить… лялька Чакі, а навколо ходять зомбаки, ладні з’їсти залишки мозку в будь-яку мить.
Головне питання фільму «Бунтар 1. Зоряні Війни. Історія.» – це «нахіба?». Нахіба персонажі все це роблять? Нахіба певного персонажа взагалі вводили в фільм? Нахіба було чекати? І Нахіба це так безладно зняли? Нахіба я пішов на це кіно? І взагалі нахіба це кіно було знімати?
Наприклад більшість складних ситуацій, неприємностей і смертей в картині траплялися саме через необачність і нероздумливість персонажів. Один з найяскравіших прикладів це сцена в якій Орсон Кремнік на посадковій платформі міжгалактичних літаків в сильну зливу, наказує вишикувати перед ним всіх інженерів, що під керівництвом Галена Ерсо будували Зірку Смерті, щоб допитати їх. Замість допиту він починає їм погрожувати. І прямо перед тим як штурмовики натисли на курок своїх бластерів, сам Гален Ерсо вирішує патякнути, що то він злив повстанцям схеми. Це попри те, що він в декількох сценах перед цим зі сльозами на очах казав, що він вже 16 років грає роль антагоніста. І попри це визнання, його інженерів-помічників все одно розстрілюють. Ну і нахіба ти 16 років був справжнім шпигуном, а тут на тобі, увімкнув маленьку дівчинку.
До речі, до секретів у цієї картини дуже специфічне відношення. Всі, персонажі фільму, в тому числі повстанці, знають про СЕКРЕТНУ планету Скарф, на якій зберігаються секретні архіви Імперії. Таке відчуття ніби перед зберіганням кожної секретної інформації, її розсилають усім знайомим і не тільки. Просто так, щоб вони були в курсі. Цікаво буде також згадати технічну відсталість всього кіновсесвіту ЗВ, де вистачає клепки змайструвати робота зі штучним інтелектом, але при цьому інформації з інших роботів він може дістати тільки після дротового підключення до них і гри у «п’ятнашки» у них в голові. Ба більше, люди, які мають снайперські гвинтівки з цифровим прицілом дальністю у декілька кілометрів, досі не мають камер відеоспостереження, або принаймні датчиків руху, щоб всілякі там повстанці не бігали лісом, де у вас зберігаються «Убер-секретні» документи, про які знають всі повстанці.
В мою душу забралася думка, що «Бунтар 1» став останнім фільмом оновленої франшизи ЗВ. Звісно, цей кіновсесвіт будуть і надалі ґвалтувати новими фільмами серії, історію будуть розвивати ще не один рік, щоб «зрубити якомога більше бабок». Але це вже точно буду не я. Наприклад, вчора під час кіносеансу Бунтаря в ТРЦ Lavina Mall, було зайнято менше 15 відсотків залу. Це попри те, що ще рік тому вільних місць на Сьомий Епізод кіносаги важко було дістати ще протягом тижня, або навіть двох. Тож відчуваю не мені одному спадають такі плачевні думки щодо Зоряних війн.
Ще один параграф я б хотів виділити під опис самого кінотеатру, який став мостом між мною і останньою з переглянутих мною серій Зоряних Війн. Це був нещодавно відкритий ТРЦ Lavina Mall в Києві. Не буду акцентувати увагу на тому, що сам ТРЦ виглядає ніби місце де знімалася Війна Світів Z, а перейду до самого кінотеатру від мережі Multiplex. Вони ж наче і непогано себе зарекомендували, а ж до цього дня. Кінотеатр Multiplex в ТРЦ Lavina Mall в Києві, має жахливі за конструкцією крісла, які боляче впираються тобі в коліна, особливо, якщо той, хто сидить попереду є справжнім егоїстом. В самому кінозалі неймовірно душно, тож кінця фільму чекаєш ще з більшим нетерпінням, адже бажаєш якомога швидше вибігти і щось випити (Йой – хоча не виключено, що це взаємопов’язано 🙂 ). Але на касі вас також зустрінуть проблеми. Річ у тім, що касири, не дивлячись на виконання вашого замовлення, зобов’язані відволікатися на замовлення які робить собі їх керівник, змушуючи клієнтів чекати.