Oriental Empires — глобальна стратегічна гра, що дає нам змогу відчути себе в ролі однієї з корінних для Китаю народностей та привести її до перемоги. Тут основний ухил зроблено на історичність, керування державою та містами.
Декілька слів про розробників
Це студія Shining Pixel Studios, у якій працюють головний дизайнер і художник з Medieval 2: Total War. Випуском і промоцією займається студія Iceberg Interactive, яку можна, до речі, привітати з нещодавнім 10-річним ювілеєм.
Зважаючи на попередній досвід працівника студії-розробника, можна відразу здогадатись, що в грі ми побачимо елементи з шанованої й досі Medieval 2 та серії Total War. До цього коктейлю можна додати елементи — ще трьох видатних гігантів, звісно ж, Sid Meier’s Civilization та потрохи від Endless Space та Europa Universalis.
Ігрова механіка Oriental Empires
Усе ж гра, як на мене, не була схожа на відвертий клон. Це радше запозичення і комбінування. Тому у своєму огляді ігрових механік я наведу перелік цікавих, на мою думку, вирішень, яких не вистачає Civilization. А саме з нею переважно порівнюють частини Oriental Empires у всіх аспектах, крім боїв.
- Знайдеш дружину чи проблеми?
Цікавіша система унікальних місць на мапі. Ви не тільки визначаєте, чи варто це уваги, а в більшості випадків можна вирішити, чи взаємодіяти. Тому що це може коштувати золота чи мати певні додаткові наслідки. - Кожен може бути солдатом, але чи хорошим.
Система найму армії. Армія складається безкоштовно з населення, але якщо захочете її підготувати краще, доведеться заплатити та побудувати спеціалізовані заклади. За її утримання теж треба платити. Також люди, яких ви тимчасово, або ні, забрали до військ, підуть з місць своєї роботи, що позначиться на продуктивності. А ще на задоволеності населення кожного з класів містян, але про них згодом. - Тут купив, там продав, з того й маю.
Збудувавши в одному місці наприклад майстерню глечиків, ви створюєте точку продажу для всіх містечок, що розташовані поблизу, де таких майстерень немає. Ви створюєте інфраструктуру, дороги, ринки й, звісно, самі майстерні, а торги вже відбуваються без вашої участи. - Ви мене, батечку імператоре, вже дістали!
Народ хоче жити добре, а Ви їм можете заважати. Міста можуть збунтуватись і створити свою маленьку державу з одним містом. Дійсно державу, тому що можуть укласти союз із вашим сусідом і почати з Вами справжню війну, вербуючи Ваші війська проти Вас же. - Маленька держава — маленькі клопоти, а велика — то вже й проблеми величезні.
- Велика імперія — запорука перемоги, але кількість міст обмежена впливом. Збільшувати його потрібно, наймаючи полководців і чиновників, які, звісно ж, нікому не подобаються. Тому виходить, що маленькі держави стають васалами великих, а великі стають заручниками власного розміру.
Особливості гри
Окремо хочеться згадати про певні особливості бойових дій, на які нарікають деякі гравці. Мені ця гра сподобалася більше, ніж Civilization тим, що в ній є тактичний складник і, звісно, масовістю битв. З іншого ж боку, неймовірно величні й тактичні бої, як у Total War, мене виснажують. Тому я був задоволений тим, що тут усе швидке, а також, на мою думку, більш реалістичне. Я не розумію, як люди в ті часи могли б командувати різними частинами війська на всьому полі бою одночасно. Але це моя особиста думка.
Також мені подобається наявність у воїнів моралі, що створює можливість їх переходу на бік супротивника чи паніки. Особливо це весело відбувається, коли, наприклад, набрати армію з в’язнів, які без полководця відразу стануть ще одним ворогом.
Таким параметрам гри, як графічний складник і звучання не приділятиму багато уваги. Вони мають досить якісний вигляд для гри з невеликим бюджетом. Окремо зупинюся лише на місцях незручного і в більшості випадків дрібного інтерфейсу.
Гра має режим класичної кампанії-пісочниці, де за одну зі сторін треба дійти до перемоги. Особливості місцевості та сусідів приємно перекривають майже тотожність усіх сторін. Також є режими мапи-пісочниці та сценарії, для яких, зокрема, є редактор. Але в Steam Workshops мап і сценаріїв, що їх створили користувачі, відносно небагато.
Декілька нових режимів відкриває доповнення Genghis, що додає сюжетну кампанію про найвидатнішого з монголів, Чингісхана, та його шлях до визнання. Грати в неї справді цікаво, адже історична частина є сильною стороною всієї гри.
Також доповнення пропонує нову кампанію «Час монголів», де за одне з племен Вам потрібно об’єднати всі землі від Китаю до Каспійського моря. Додають цікавості новому ігровому процесові нові будівлі, ресурсі та юніти. Частково це доповнення розв’язує проблеми оригіналу з недостатньою роллю релігії.
Oriental Empires: висновок
Oriental Empires, на мою думку, гарна гра, але в ній забагато ідей, яких прагнули користувачі, і що не були тут повністю розкриті. Тому гра й не набула великої популярності. Також деякі гравці не сприйняли гру, бо мали занадто великі очікування. На мою думку, це необґрунтовано з двох причин. По-перше, це все ж таки більш бюджетна гра. А по-друге, багато її проблем розв’язують доповнення, на яких після першого доповнення розробники обіцяють не зупинятись.
Роблячи цей огляд, хочеться ще розповісти й про інші позитивні та негативні сторони гри, але вони менш важливі, на мою думку. Тому до рецензування гри тепер повернуся після виходу доповнення Three Kingdoms, що вийде вже влітку. Вона дасть змогу побачити надзвичайно цікавий і насичений період, зображенням якого мене не вразив новий Total War, зробивши більше роману, ніж стратегії.
