Враження від Monster Hunter: World

Одразу хочу попередити: я не грався в бета-версію Monster Hunter: World, і не знайомий ыз попередніми іграми в серії. Я побачив декілька «цікавих відео» в Інтернеті, почитав про оцінки ігрових видань, і вирішив купити цей «шедевр» на PlayStation 4. Далі я хочу розповісти про свої враження від гри і викласти основні зауваження, щоб інші гравці знали, що ховається за «10/10» відгуками і рекламою гри. Висновки робіть самі.

Стилістика персонажів і світу

Перше, чим зустрічає нас гра — це знайомство з персонажами й світом, в якому нам пропонують полювати на монстрів. І якби гра не коштувала 1500 грн, ці перші 15 хвилин майже змусили б мене вимкнути та видалити гру.

Діалоги персонажів просто дивовижно безглузді й до того ж навіть не озвучені як слід англійською мовою. Дуже часто ви чуєте тільки перші пару слів, типу «Hello… Hi… Oahh…», і далі персонаж просто як риба відкриває перед вами рот, і вам треба читати, що він каже, хоча можна сміливо пропускати все, що вони кажуть — там немає нічого окрім пафосу і порожніх балачок. Зовнішній вигляд персонажів і природи доволі простенький: місцеві монстри й природа ніякого захоплення не викликають. Але я думав, що за простеньким виглядом ховаються глибокі механіки взаємодії зі світом…

Вистежування

І от вам показали табір людей, видали зброю і відправили на перше полювання. Спочатку ви обережно ідете повз великих травоїдних монстрів, що є майже копією стегозаврів, не знаючи що від них чекати.

Але монстри взагалі ніяк на вас не реагують. Вони просто заскріптовано рухаються туди-сюди своїм пасовищем. Але хай собі тут пасуться, нам же потрібні хижаки, і їх треба вистежувати. Я думав, що там буде якась цікава система пошуку монстрів, залежність наявності слідів від поверхні по якій вони рухались (ну хоча б щоб сліди у воді губилися), використання високої трави як мисливцем, так і хижаками для засідок, заманювання тварини в пастку за допомогою шматків м’яса чи щось у такому стилі. Я гадав, що гра, яка називається «Мисливець за монстрами» повинна мати гарну систему полювання за тими монстрами. Але ні, там настільки просто і не цікаво, що можна взагалі забути про етап «полювання».

У вашого героя на поясі є якась склянка, від якої вилітають хмарки зелених світлячків. Ті світлячки вам підсвітять і рослини, які можна збирати, і сліди/слиз тварини покажуть на землі і каменях (сліди і слиз тварина всюди лишає однаково: на землі, воді, траві, каменях, піску). Ви просто йдете і бачите великі зелені сліди всюди. Все, що вам треба робити — натискати клавішу О і «досліджувати» сліди. Коли ви знайдете 10-15 слідів потрібного монстра (це хвилин 5 займає, не більше), ваша зграя зелених світлячків приведе вас прямісінько до монстра. Як я вже і казав, нічого цікавого, вам просто малюють «велику зелену стрілку» в повітрі, й ведуть до потрібного монстра.

Битви з монстрами

Перед тим як вийти на полювання, вашому герою пропонують вибрати зброю: її в грі аж 14 видів. Це єдине, що в грі зроблено непогано. Кожна зброя диктує свою тактику бою і відповідно змінює враження від ігроладу..

Але коли справа доходить до реального бою — захоплення комбінацією ударів обраної вами зброї зміниться на розгубленість від керування мисливцем і зброєю. Я вперше бачу, щоб у грі удари були на клавішах R2, «трикутник» і «коло», а на клавіші R1 — дія «сховати зброю», на клавіші «квадрат» — дія «використати предмет» (яка не працює, якщо ви тримаєте зброю в руках, тому при натисканні «квадрату» ваш герой люб’язно почне ховати зброю за спину, щоб таки використати щось). І найсолодше — система вибору цілі, на якій ви хочете закріпити камеру. Вибір монстра виконується натисканням клавіші R3, при цьому ви наводитесь на голову, тіло чи хвіст. І це наведення не можна закріпити на окремій, потрібній вам, частині тіла. Приціл просто буде стрибати монстром.

Іноді ви будите наведені на монстра, коли він ховається за перешкодами (і вашу камеру буде розвертати в його сторону). А іноді приціл просто зникає з монстра, коли він стоїть прямо перед вами (за 10 годин гри я так і не зрозумів, яким чином це працює). Якщо ж вам треба перемкнутися на іншого монстра, то вам треба ще раз натиснути R3. І вас перекине на наступного монстра, що буде поруч (навіть якщо ви не хотіли на нього переводитися, а хотіли просто повернути вільну камеру). Але не важливо, чи наведені ви на монстра чи ні — напрям вашої атаки не дуже залежить від положення камери, і влучити в монстра буде нелегкою справою. Можливо, я просто такий криворукий, і всі інші ґеймери з легкістю опановують таке керування. Але після ігор серії «Темні Душі» (атака на R1 і R2) та гри «“Пожертва Сенуї» (атака на квадрат-трикутник-коло) я просто по декілька разів не міг нормально вдарити тварюку, і тільки те й робив, що витягав і ховав зброю, або ж махав мечем в повітрі, розвернувшись спиною до монстра.

Але грець з ним, до всілякого керування можна звикнути. Навіть коли ви навчитеся правильно робити всі удари, що вміє ваша зброя, і почнете роздавати на горіхи велетенським монстрам, вас чекає ще декілька дуже дурних ігрових механік:

• Проблеми зору у тварин. Ви можете пройти на відстані 3 метри від велетенського монстра і він це не помітить, а можете підкрадатися до монстра з кінця галявини та він раптово відчує вас і почне нападати. У вас є можливість ховатися в кущах, або ж одягти супер-стелс-плащ (купку листя що прикриває вам лише спину) і монстр втратить вас із виду навіть якщо ви щойно були у нього перед очима. Можливо це якось пов’язано з запахом і вітром, але в грі це ніяк не пояснюється і все що у вас є – тільки кущі й плащ з листя.
  
• Навколишнє середовище взагалі ніяк не реагує на вас. Коли ви бігаєте за великим монстром чи тікаєте від нього, ви обов’язково натрапите на скупчення маленьких хижаків. Так от ці невеликі монстри існують там просто для фону. Вони будуть щось гарчати на вас, можливо навіть побігають навколо вас, але спробують напасти на вас тільки якщо ви зупинитесь і простоїте десь пів хвилини на місці. А ще в грі є різні середовища – болота, піски, висока трава. Але всюди ваш герой пересувається з однією швидкістю. Висота теж не є завадою для вас – можна падати хоч з найвищого дерева що стоїть на найвищій скелі до підніжжя цієї скелі, герой це навіть не відчує.
  

• Битви монстрів між собою – лише рекламний трюк. Це часто показують в відео, коли ви б’єтеся з велетенським наземним Ті-Рексом і тут прилітає величезний Птеродактиль починає атакувати вашого монстра. Перші рази це виглядає цікаво, але підлаштувати таку зустріч двом монстрам доволі складно. Користі для вас від цього не дуже багато. А можливо монстри і не захочуть битися, а просто з двох сторін будуть атакувати вас(тоді просто треба тікати).

• Але всі вищеописані мінуси не такі вже і критичні. От що справді руйнує гру – ви ніяк не підлаштовуєтесь під середовище і монстра на якого полюєте. Вам будуть зустрічатися хижаки, що б’ють струмом, що ричать і приголомшують вас, що швидко бігають, що високо стрибають. Але для них у вас є лише ваша зброя якою ви маєте методично заколупувати ворога. Ви не можете вдягти спеціальне спорядження, щоб вас неможливо було вдарити струмом чи приголомшити риком. Ви не можете розставити якісь сітки, щоб уповільнити монстра і здобути собі перевагу в бою. Вам не тільки не дають ніякого спорядження для тактичної переваги, але ще штучно подовжують бої. Ваша зброя під час бою тупиться і вам потрібно її постійно гострити. А монстр після отримання певної кількості шкоди в обличчя, починає тікати та ви ніяк не можете його зупинити. Якщо стріляти в нього чи наздогнати й вдарити – монстр не зупиниться поки не перебіжить на нове місце для бою. Тому між битвами можна не поспішати, менше ніж за 2-3 бійки вам не вбити монстра. Але можна приготувати собі їжу – це ж саме те, що всі чекали від гри про полювання.
  

Моя оцінка гри

Усі зауваження до Monster Hunter: World я виклав, базуючись виключно на власних враженнях від гри. Сподіваюсь комусь це допоможе у вирішенні питання «купувати чи не купувати», бо весною планують випустити гру в Steam. Моя оцінка грі — 2/10, і це виключно за рахунок смішних тваринок у грі. =)