Кат байстрюк (The Bastard Executioner) – огляд серіалу

Цієї осені на вулиці всіх фанів серіалів на тему Середньовіччя  було свято. Очікувався вихід одразу двох потенційно цікавих серіалів: Кат-Байстрюк від каналу FX  та «Останнє королівство» від каналу ВВС . Оскільки «Кат» завершився дещо раніше про нього і поговоримо.

В цьому серіалі в першу чергу приваблювало імя його творця Курта Са?ттера, який вже відмітився як сценарист нещодавнього фільму «Шульга» з Джейком Джилленголом, Форестом  Вітакером та Рейчел Мак-Адамс в головних ролях. Також він відомий як сценарист поліцейського серіалу «Щит» та  шоураннер  «Синів Анархії», успішної драми про байкерів і торгівців зброєю за сумісництвом. Чи вдалось Курту Саттеру знову видати хіт?

Цієї осені на вулиці всіх фанів серіалів на тему Середньовіччя  було свято. Очікувався вихід одразу двох потенційно цікавих серіалів: «Кат-Байстрюк» від каналу FX та «Останнє королівство» від каналу ВВС Оскільки «Кат» завершився дещо раніше про нього і поговоримо.

В цьому серіалі в першу чергу приваблювало імя його творця Курта Саттера, який вже відмітився як сценарист нещодавнього фільму «Шульга» з Джейком Джилленголом, Форестом  Вітакером та Рейчел Мак-Адамс в головних ролях. Також він відомий як сценарист поліцейського серіалу «Щит» та  шоураннер  «Синів Анархії», успішної драми про байкерів і торгівців зброєю за сумісництвом. Чи вдалось Курту Саттеру знову видати хіт?

Головний герой серіалу Вілкін Бретл рицар, що служив в армії англійського короля Едварда Довгоногого. Того самого лихого короля, що стратив Мела Гібсона в «Хороброму серці». Під час одного із боїв від бачить дівчинку мулатку з париком Дейенеріс Таргарієн, яка заявляє йому про необхідність зав’язати з ратними справами.  Він оселяється в одному з графств Уельсу, одружується і стає мирним фермером. Проте з пригодами він зав’язує не до кінця, а час від часу із невеличким загоном місцевих чоловіків час від часу грається в Робін Гуда з людьми місцевого барона-тирана. Проте іграм приходить кінець, коли барон разом зі своєю дружиною доводять, що майстри дедуктивного методу жили в Британії ще до Шерлока Холмса і вираховують місце розташування його села.

Дібравшись до домівки благородних розбійників він не застає там чоловіків, і недовго думаючи віддає наказ вирізати жителів села та спалити його. Дещо пізніше ми дізнаємось, що у барона серйозні фінансові проблеми, воно то і не дивно з таким то ставленням до підданих його володіння взагалі мають стояти пусткою.

Задовольнившись вбивством ні в чому не повинних жінок, дітей та стариганів барон повертається в замок, навіть не потрудившись дочекатись розбійників. На цьому моменті ми вирішили, що весь подальший сезон серіалу буде присвячений епічній та хитрій помсті Вілкіна Бретла за дружину та друзів. Проте вже в наступному епізоді він дістає із схрону меча  і сповнений праведного гніву вирішує не розмінюватись на дріб’язок та одразу вирішує йти на замок барона з пів-десятком воїнів

Проте барон виявляється теж не пальцем роблений, дізнавшись про наміри  він із загоном рицарів виступає із замку і все закінчується для нього дуже сумно. Чесно кажучи така швидка помста героя нас здивувала і стало цікаво,  що нас чекає в решті 8 епізодів. Як виявилось, ще більше штампів, логічних неув’язок та відвертих маразмів.

Вілкін Бретл приймає личину мандрівного ката і осідає у замку, де  вимушений стати маріонеткою в інтригах місцевого казначея Мілуса Корбета. В дуже нудних і притягнутих за вуха інтригах.

Трохи згодом серіал заходить на територію Дена Брауна і вводить ще одну сюжетну лінію про орден серафимів, які володіють невідомим варіантом Біблії, який може перевернути все уявлення про християнство. По правді кажучи всі ці сюжети про невідомі біблійні апокрифи та таємниці християнства, вже встигли конкретно задовбати, навіть найвідданіших фанів «Коду да Вінчі», і подальші спроби вигадати тут ще щось, вже давно вважаються моветоном.

З історичною достовірністю в серіалу теж величезні проблеми, вірніше вона просто відсутня. Так, у сучасних історичних серіалах вистачає  історичних ляпів та анахронізмів, проте вони не мозолилять очі. Творці ж «Ката байстрюка» вирішили зекономити на історичних консультантах, а всі відомості про Середньовічну Англію черпали із Вікіпедії та інших американських стрічок на тему, причому явно не першої якості.

Наприклад, один із друзів Бретла афроанглієць на імя Бербер Мавр. Ну це все рівно, щоб у вас був друг, якого звуть Макаронник Венеціанець. Плюс до всього цей персонаж ще і мусульманин. Видно автори серіалу, якось пропустили той факт, що Європа не завжди була толерантною та мультикультурною. Якщо якийсь чорношкірий, і міг бути в Англії тих часів то лишень при дворі короля чи лорда, в якості диковинки для розваги. Так, так у хороших фільмах «Царство Небесне» та «Робін Гуд: Принц злодіїв» теж фігурували чорношкірі персонажі, проте там їхня поява була б хоча б нормально вмотивована на відміну від «Ката» де вона викликає тільки фейспалм.

Чи ще один дружок Бретла, який є взагалі зоофілом, причому його дивні нахили відомі всім і є об’єктом жартів оточуючих. В дійсності, навіть у значно більш продвинуті часи вісімнадцятого та 19 століття, всіх любителів використати скотину не за призначенням безжально страчували.

Єдиним, що більш менш відповідає справжній історії є образ короля Едуарда Другого, який  на думку багатьох істориків дійсно був слабохарактерним телепнем і нікудишнім королем. Також досить точно було передано образ фаворита короля Пірса Гавестона, та історію його падіння та смерті.

Також після знайомства з анотацією серіалу ми сподівались, що в ньому більш детально розкриють особливості професії Середньовічного ката, довкола якої існує чимало стереотипів. Наприклад, знамениті каптури катів не більше ніж вигадка, всі страти чи тортури вони проводили з відкритим обличчям, що і було показано в серіалі. Ремесло ката, як і у інших тогочасних ремісників передавалось від батька до сина, причому навчання починалось змалечку, це теж знайшло своє відображення в серіалі. Кат за родом своєї діяльності мав розбиратись в анатомії людини та мав вільний доступ до трупів, внаслідок чого в лікуванні кати розбирались значно ліпше багатьох тогочасних цілителів чи медиків. Ця сторона професії ката не була розкрита, як і той факт, що кати могли мати додаткові підробітки: прибиральника, сутенера, шкуродера чи продавця специфічних товарів для алхіміків чи відьом. В одній із сцен серіалу, баронеса і зовсім лізе обніматись до ката, хоча в ті часи існувало повір’я, що доторк до ката принесе нещастя, тож його сторонились навіть простолюдини.

Персонажі серіалу теж підкачали. Протагоніст постійно ходить з хмурою та кислою міною, ніби актор тут тільки аби закрити борги за іпотеку. Головна героїня в такт своєму імені Любов, занадто м’якосерда і поводиться так, ніби до подій серіалу вона жила в Нарнії, а не середньовічному Уельсі. В одній із сцен вона розповідає, що більше ніколи не буде одружуватись без кохання. Ніби її хтось про це буде запитувати. В ті часи шлюб між феодалами, був невід’ємною частиною дипломатії, як переговори чи обмін послами.

Антагоністи теж вийшли лажово. Барон і архідиякон ніби прибули з трешевих фільмів 80-х, нам вже давненько не доводилось бачити наскільки шаблонно-картонних супостатів. Персонаж хитрого скарбника-садиста Мілуса Корбета являє собою компіляцію принца Оберина Мартелла та Батіата з серіалу Спартак. Від першого він взяв широкі сексуальні погляди, а від другого прагнення за рахунок власних інтриг піднятись вище свого поточного становища. Проте в плані харизми він програє їм начисто.

Мечами в серіалі махають багато, проте весь екшн вийшов прісним і абсолютно не запам’ятовується.  За кількістю брутальних сцен серіал обігнав «Гру престолів», проте ми вважаємо, що сцени насильства та еротичні сцени мають виконувати роль  спеції для цікавої історії, а не бути головною стравою.

Якби «Кат байстрюк» вийшов років 10 тому, серіал би сприйняли на ура, можливо б він навіть став хітом, проте зараз коли глядач балуваний  «Вікінгами», «Спартаком» та іншими якісними історичними проектами, таке вже не проходить. Це явно засвідчили низькі рейтинги, внаслідок чого серіал був закритий вже після першого сезону, причому рішення про це прийняв сам Курт Саттер. Непогані декорації, костюми, саундтрек та зображення жорстокості епохи без цензури абсолютно не компенсує тупу історію з масою кліше.  Про якусь історичну достовірність  мова теж не йде.

П.С Користуючись моментом хотілось би порадити вам «Синів Анархії». Перші 3 сезони досить таки цікаві, проте починаючи з 4 четвертого починається крутяцька драма, яка лише на пару пунктів поступається серіалу «Пуститись берега». Ну і звісно робота Рона Перлмана в цьому серіалі вище всяких похвал.