Фільм Дюнкерк засновано на реальній події, що мала місце під час другої світової війни – дюнкерської евакуації. Тоді, було врятовано більше 338 тисяч військових з нациського оточення.
Стрічка зрежисована Крістофером Ноланом, а це вже непоганий привід аби її подивитись. Та що більше привернуло мою увагу, так це те що при зйомці використовували реальні кораблі, літаки й локації. Все зроблено так, аби глядач занурився в картину. І це спрацювало. Фільм захоплює.
Особливо мені сподобалась подача сюжету. Він не лінійний, подається з трьох різних перспектив, що переплітаються між собою надаючи змогу подивитись на подію під різними кутами.
Та що більш важливо, тут немає півтора годинної підводки до основних подій, які тривають від сили хвилин тридцять. З першої ж сцени… БУМ… ти посеред дюнкерскої операції, з першої сцени фільму й до останньої.
Що для мене виявилось несподіваним – у приємному сенсі – так це те, що я не відчував жодної прив’язаності до якогось персонажу. Це фільм не про героя війни та його вчинки, як це було показано у “З міркувань совісті.” Це фільм про подію, про евакуацію усіх цих людей, про те як воно опинитись посеред такої жахливої ситуації.
Картина виглядає дуже реалістично. Звісно через свій віковий рейтинг тут не показуються наслідки бомбрадування та кров, та все ж… у побачене віриш.
Про акторів, чесно кажучи, сенсу говорити не бачу. Їх склад надзвичайно професійний тому й зіграли вони чудово, та не в цім річ. Сюжет не акцентується на певних постатях. Якщо ви очікуєте від цього фільму надзвичайної історії, з шикарними діалогами на фоні історичної події… Цього тут нема, історія надзвичайно спрощена і в той же час надзвичайно реалістична.
Тут немає цієї маячні, коли під час бомбардування героям закортіло потеревенити. Це фільм про те як люди намагаються вижити потрапивши в ситуацію, коли здається що виходу немає.
До речі музичний супровід Ганса Ціммера як завжди виконаний на високому рівні і впродовж усього фільму тримав те відчуття пастки.
У підсумку можу зазначити, що фільм сильний, я був під великим враженням після перегляду. Крістоферу Нолану та усій знімальній групі вдалось занурити глядача у вир дюнкерської евакуації.