Вже 20 років, як нашу планету відвідали прибульці. Мова йде, звісно ж, про фільм 1996 року Роланда Еммеріха з гучною назвою « День незалежності». Я б не назвав той витвір кінематографа чимось феноменальним, однак існують люди, які переглядають його постійно. Ніхто й думати не збирався про можливе продовження, але режисер вирішив звести нанівець приємні спогади глядачів про інопланетне вторгнення 1996 року. Так, він зняв продовження… якогось біса…
Фільм «День незалежності: Відродження» – типовий блокбастер, дехто помилково вважає його чи не найкращим фільмом року. Але при цьому, серед інших кіноновинок літа не виділяється нічим., а порівнювати його із першим «Днем незалежності» не бачу сенсу.
Ті самі події, що були показані у першій частині, чомусь подані цього разу з надмірним пафосом і відверто несмішними жартами. Причиною цього може бути те, що герої фільму практично не узгоджені з купою обірваних сюжетних ліній. Еммеріх збирався показати все більш масштабно, для цього він набив фільм армією акторів, образи яких так і не вдалося розкрити. На екрані з’являються старі, вже добре знайомі всім актори Джефф Голдблюм та Вільям Фіхтнер, які, до речі, непогано зіграли свої ролі. Вілл Сміт відмовився брати участь у зйомках сиквелу, тому довелося перекроювати чи не весь сценарій фільму. Молоде покоління представлене дітьми, родичами та друзями наведених вище старих героїв. Серйозно, де вони знайшли таку велику кількість акторів-новачків, які відверто не справляються із накладеним на їх плечі тягарем. Жодному герою не хотілося співпереживати, і проблема навіть не у бездарності акторів, а, можливо, у безвідповідальності сценаристів.
«Ну, – думає глядач,- хоча б візуально фільм шикарний». Емммм, як сказати… і так, і ні. У порівнянні з першим фільмом, «Відродження» , безперечно, масштабніше, CGI – графіка здатна творити дива, але ці дива нерідко занадто «штучні», як на мене. Проте, нам нарешті показали інопланетних істот у повний зріст, і це не може не радувати. Це вже інше питання, наскільки круто вони виглядають. Подивитеся самі.
І наостанок: якщо у вас буде можливість побувати в офісі авторів «Дня незалежності», будь ласка, увімкніть їм світло, бо фільм вийшов нереально темним, деякі сцена доводилося слухати, як радіо…
То чи варто переглянути цей фільм? Тільки у колі друзів, аби посміятися над безглуздими моментами та врятуватись від літньої спеки у прохолодному залі кінотеатру.
Що ж, з вами був Петро, ділився своїм суб’єктивним враженням. Роланду Еммеріху бажаю ніколи більше не знімати сиквелів «Дня незалежності». Ставте великі пальці вгору, якщо вам сподобалось відео, діліться думками у коментарях та підписуйтесь на канал. Розвиваймо україномовний YouTube разом.