Існують фільми, які кожне покоління змінює по-своєму. Їх не можна назвати рімейками, це швидше адаптації вже відомих книг чи кінострічок. У цьому немає нічого поганого, якщо на виході отримуємо «годноту». Але найчастіше досягається отой консенсус щодо того, яка з адаптацій виявилась найкращою. То чи переплюнула «Легенда про Тарзана» своїх легендарних предків?
За дорученням короля Бельгії Леопольда ІІ Леон Ром (Крістоф Вальц) відправляється до Конго у пошуках діамантів, аби монарх мав достатньо джерел фінансування для остаточного підкорення колонії. Але, на жаль, територія з покладами алмазів є під контролем місцевого вождя-поганця Мбонги (Джимон Хонсу). Він пропонує обміняти безмежну кількість яскравих дорогоцінних камінців на голову Тарзана. Рому, звісно, така угода до душі, тому він вигадує хитромудрий план захоплення колишньої дитини джунглів. Тим часом Тарзан, наразі вже з ім’ям Джон Клейтон, граф Грейстокський (Александр Скашгорд) цивілізовано живе в Англії разом зі своєю чарівною дружиною Джейн (Марго Роббі). Якщо його батьківщині загрожує небезпека, Тарзан повернеться до Африки, тому що «чому б ні?». І візьме із собою Джорджа Вашингтона Вільямса, себто Семюела Л. Джексона, американського правозахисника-аболіціоніста, бо «чому б ні?», ну і жінку, звісно, куди ж без неї…
У фільмі буде все: і спайдерменівське стрибання з ліани на ліану, і веселі посиденьки у поїзді, і плавання на кораблях, і навіть мавпи, особливо горили, тому що це фільм про Тарзана і крапка. «Хороші хлопці» чинять добро, «злі» – скоюють злочини, і всі глядачі вже наперед знають, чим уся ця історія закінчиться.
Якщо серйозно, фільм дійсно вражаючий. Локації чудові, CGI – анімація тварин дуже реалістична, хоча після останньої «Планети мавп» це й не дивно. Сюжет також не має великих недоліків, він типовий для непоганого пригодницького фільму. Але мені в ньому не вистачало оригінальності, родзинки. З кожного елементу неозброєним оком видно, з якого фільму був «позичений». Стрибання по ліанам? – «Людина-павук». Історія дитинства Тарзана, показана у численних флешбеках? – фільм «Горець». Головний антагоніст у білому одязі та в капелюсі? – «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега». Дикий табун антилоп гну? – «Король лев». Крокодили-людожери? – „Індіана Джонс і Храм Долі” і т.д.
Наявні також штамповані персонажі. Треба стильного антагоніста? – на тобі (Ром). Підозрілий тип? – є таке (Мбонга) Приваблива жінка , яка ще й грати вміє? – є!
Щодо акторів, то усі на висоті. Герої, звісно, шаблонні, але у пригодницькому фільмі це швидше потреба, аніж недолік. Як не дивно, але саме образ Тарзана трохи слабенький, але не смертельно. А Марго Роббі взагалі заслуговує звання Анджеліни Джолі 2010-их. Вона не просто надзвичайно приваблива, а ще й здатна не абияк зіграти будь-яку свою роль. Чекаю-недочекаюся побачити її в образі Харлі Квін.
Підбиваючи підсумки, «Легенда про Тарзана» – непоганий пригодницький фільм 2016 року, дійсно вартий уваги глядачів. Сходіть у кіно, вам сподобається. А з вами був Петро, ділився своїм суб’єктивним враженням. Не забувайте ставити цьому відео вподобайки, коментувати та підписатись на канал «Закарпатський Hollywood». Підтримай українське! До зустрічі.