Чи задумувався хтось над тим, як проводить будні таксист? На перший погляд, здається, що це надзвичайно проста робота, береш клієнта і везеш за отриманою адресою, але під цією рутиною криється набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Сюжет: Тревіс – ветеран в’єтнамської війни, який опиняється сам на сам з “великим” містом, самотністю і стражданням від безсоння. Для того, щоб справитись зі всіма труднощами, Тревіс влаштовується на роботу таксистом в нічну зміну.
“Працюю дванадцять годин на добу, і все одно не можу заснути. Безсоння.”..(Тревіс)
Однак, роз’їжджаючи вулицями Нью-Йорка, наодинці зі своїми думками, герой відчуває, як росте його огида до всього, адже його оточують: насилля, розпуста, наркотики. Звичайний таксист стає вершителем правосуддя.
Спостерігати за тим, як ламається особистість не надто приємне видовище, але як це знято…неймовірна атмосфера нуару, прекрасна операторська робота Майкла Чепмена, якому приходилось годинами роз’їзджати по-вечірньому Ньо-Йорку, блискуча музика постійного композитора Альфреда Гічкока… Бернарда Гeррманна (помер через кілька годин після того, як була записана остання частина музичної партитури фільму).
Серед літературних джерел, від яких сценарист Пол Шредер відштовхувався,простежується повість Достоєвського “Записки з підпілля” і “Нудота” Жана-Поля Сартра. Також прототипом Тревіса стала реально існуюча людина Артур Бремер, який зробив в 1972 році спробу вбивства губернатора. За словами самого режисера (Мартіна Скорсезе), “головний герой – щось середнє між Чарльзом Менсоном і Апостолом Павлом. Він збирається допомогти людям в тій же мірі, в якій збирається з ними розправитись”.
Акторська гра: ця роль Роберта Де Ніро стала однією з найкращих в історії кінематографа. Він створив прекрасний образ звичайного таксиста, соціопата, народного месника. Цікаво, виглядав у ролі сутенера Гарві Кейтел, тринадцятирічна Джоді Фостер теж виглядає дуже навіть пристойно..її персонажу по-справжньому віриш і співчуваєш.
“Таксист” свого часу став чимось неймовірним, і зіграв важливу роль в подальшому розвитку всього кінематографу. І хтозна, можливо, якби не було “Таксиста” ..не було б: “Cім”, “Бійцівського клуба”, “Того, що біжить по лезу”, “Стрінгера”, “Драйву”.
– “Все життя мене переслідувала самотність: вдома, на вулиці, в таксі … Від цього не втечеш. Бог створив мене самотнім”..(Таксист).