IT та право: IP адреса, як персональні дані та свобода використання джмелів

1) Європейський суд справедливості у своєму рішенні від 19 жовтня 2016 року у справі Patrick Breyer v. Federal Republic of Germany здійснив тлумачення статей Директиви ЄС 95/46, що стосуються змісту поняття «персональних даних» та їх зберігання, додавши нового змісту.

У своєму рішенні суд зазначив, що IP адреса може вважатися персональними даними особи у випадку, якщо третя сторона (наприклад, провайдер онлайн медіа сервісу) реєструє IP адресу юзера веб-сайту,  а також має будь-яку додаткову інформацію для ідентифікації зареєстрованого юзера.

Необхідно зауважити, що під IP адресою суд має на увазі саме динамічний IP*, який у сукупності  з додатковою інформацією провайдера, може бути використаний для ідентифікації певного користувача, а отже, він являє собою персональні данні особи.

*Існують два види публічного IP (публічний – який видно у мережі інтернет): статичний та динамічний.

Статичний (незмінний) IP  – закріплюється за користувачем у налаштуваннях пристрою та є незмінним під час кожного підключення до мережі. Зазвичай його потрібно окремо замовляти у провайдера, а використовується для отримання віддаленого доступу до комп’ютера, використання клієнт-банку для доступу до банківських платіжних систем. Динамічний (тобто змінний) навпаки, він змінюється у користувача під час кожного підключення до мережі інтернет.

2) Вищий адміністративний суд Швеції постановив, що «джмелі», яким вмонтовано камеру, є камерами відеоспостереження, а отже, вони є предметом для отримання відповідного дозволу на використання.

Спір виник між Scientific Engineering QED та Органом із захисту персональних даних Швеції.

Суть: Компанія бажала використовувати вмонтовану камеру «джміля» для комерційних цілей, а саме: створення фото будинків та будівельних майданчиків (з контексту, мабуть, для подальшого продажу таких фото), –  та подала запит  до відповідного органу країни для отримання дозволу, проте їй було відмовлено у задоволені запиту, оскільки приватне життя будь-якої особи, яка може потрапити до об’єктиву камери, є більш вагомим, а ніж комерційні інтереси компанії.

«Ви ще живете в Україні та полюбляєте використовувати «джмелів»? Фотографуєте та знімаєте відео без будь-якого дозволу? – Тоді Швеція запрошує вас! 😀

Як не крути, проте позиція рішення Органу із захисту персональних даних двояка:

З однієї сторони, він захищає інтереси кожної особи, яка може постраждати в результаті використання камери, а з іншої сторони, свободу дій власника «джміля» обмежують.

Пінгвомани, а як ви вважаєте, чи було достатньо обґрунтованим рішення Органу? Чи можлива, з часом, реалізація подібного відношення до «джмелів» в Україні?