У 1970х роках був створений стиль гри на фортепіано, назву якого можна перекласти як “безперервна музика” (continuous music). Засновник і поки що єдиний відомий виконавиць “безперервної музики” – канадієць українського походження Любомир Мельник.
За фахом, закінчив аспірантуру, і духом Мельник скоріш філософ, аніж музикант. Вся його музика – філософія та дисципліна. Вдаючись до медитацій, сам Мельник любить говорити про Кунг-фу та Тай чі, він здатен розвивати шалену швидкість у грі на фортепіано. Він використовує швидкість так, щоб фортепіано видавало постійну лінію звуку. Створюючи безперервний ряд нот, виходить, умовно кажучи, гармонія, яка постійно розвивається.
Це як мати сонце у своїх руках, як мати вітер, сніг і лід, як ураган. Це як мати сяйво, що виходить із твоїх рук. Це насолода.
Мельник вважає, що його музика має конкретне призначення. Повернути людей до метафізичного життя, до гармонії із самими собою, до радості та любові.
Я знаю, ця музика здатна витіснити абсурдність сучасного суспільства. І дати змогу людині засяяти. Я думаю ті люди, які є злими, які живуть у злості, ніколи не засяють всередині. І я б хотів, щоб вони зрозуміли, що немає радості у злості. Набагато більше радості у любові та добрі.
У академічних музичних кругах межею швидкості у грі на фортепіано прийнято вважати 13-14 нот в секунду, Мельник же здатен розвивати понад 19 нот. Це, до речі, більше, аніж людське вухо здатне почути. За його словами, це можливо лише після тривалих років тренувань та медитацій. Йому ж належить рекорд у найбільшій кількості зіграних нот за годину – понад 97 тисяч.
Так чи інакше, але continuous music – це перша за довгий період по-справжньому інновація у фортепіанній музиці. Любомир Мельник, до речі, цього жовтня вперше виступить у Києві.