З відомих на сьогодні приблизно 2 тис. екзопланет більшість з яких є великими газовими гігантами, на кшталт нашого Юпітеру та Сатурну. Але найбільші з них можуть залишатися недоступними для звичайних спостережень.
Планети-гіганти простіше виявляти по їх впливу на рух своєї зірки або на її світіння в ті моменти, коли планета проходить між нами і нею. Лише великими зусиллями астрономи навчилися виявляти планети дрібніше, розміри яких порівнянні із Землею. Однак найбільші з планет, маса яких в десять разів перевищує масу Юпітера, можуть ховатися від наших телескопів.
Астрофізики Жобін Дун (Ruobing Dong) і Чжаохуань Чжу (Zhaohuan Zhu), що працюють в США, виступили з гіпотезою про те, що планети-гіганти можуть утримувати навколо себе досить щільний диск матерії, що обертається, як молоді зірки. Однак, на відміну від зірок, планети не випускають масу енергії, і якщо газопилові диски зірок розжарюються і стають видні, то у таких планет вони залишаються холодними і майже нерозрізненими, приховуючи за собою цілу велику планету.
Проте моделювання дозволило Дуну і Чжу передбачити, що гравітація і рух частинок газу та пилу в такій хмарі рано чи пізно додадуть йому особливу спиралевидну структуру. І якщо вона (хмару) буде «підсвічено» близькою зіркою, то деякі риси такої структури в принципі можна буде розглянути за допомогою наших інструментів. І дійсно, провівши пошук таких структур в наявних даних спостережень, вчені знайшли кілька прикладів, які можуть бути свідченням існування таких величезних планет.