Фізики-теоретики Зохар Рінгель і Дмитро Ковріжін з Оксфордського університету спростували гіпотезу про те, що наша реальність може бути комп’ютерною симуляцією, на зразок матриці з однойменного фільму.
В основі гіпотези лежить припущення, що якщо в розпорядженні майбутніх поколінь виявляться величезні обчислювальні можливості, цілком можливо, що вони можуть запустити детальний симулятор історії минулого. І він буде настільки правдоподібний, що персонажі всередині нього (тобто ми з вами) будуть мати свідомість.
Однак, провівши моделювання квантової системи, Рінгель і Ковріжін встановили, що для симуляції всього декількох квантових частинок потрібні безмежні обчислювальні ресурси. Вони будуть зростати в геометричній прогресії з ускладненням системи.
«Зберігання подібної матриці з 20 спінів потребує терабайта RAM, – сказав Ковріжін. – Якщо спробувати екстраполювати модель до декількох сотень спінів, то на створення комп’ютера з такою пам’яттю потрібно більше атомів, ніж є у Всесвіті».
Іншими словами, якщо взяти до уваги фактор складності квантового світу, то ніяка традиційна комп’ютерна симуляція не впорається з обчисленнями.
Комп’ютерна симуляція