Наночастинки почнуть застосовувати в ролі антидотів для понад 4,5 мільйонів людей, які страждають кожного року від укусів отруйних змій та бджіл. Команда дослідників на чолі з Джеффрі О’Браєном з Каліфорнійського Університету розробила еволюційний метод, що дозволить створити комплект наночастинок, які зможуть «відсмоктувати» та деактивовувати зміїну та бджолину отруту з сироватки людської крові.
Наночастинки були побудовані з різних полімерів, які мають здатність зв’язувати певні хімічні речовини. Опісля були проведені випробування, щоб визначити, яка ж наночастинка найефективніше деактивує отруту. Найкращою виявилась частинка NP 2_12, вона найефективніше зупиняла процес руйнування людських еритроцитів у пробірці ферментом фосфоліпазою A2, яка міститься у зміїній та бджолиній отрутах. Частинки мали найбільшу спорідненість саме з білками отрути. Більше того, наночастинки, з’єднавшись з отрутою один раз, міцно утримували її у зв’язаному стані. Дослідники висунули гіпотезу, що частинки утворювали протеїновий шар. Він нагадeє натуральний біологічний субстрат, з яким зазвичай зв’язується отрута в людському організмі.
Наночастинки: методи розробки
Це дослідження є надзвичайно важливим, оскільки поточні методи розробки протиотрут займають досить багато часу та мають малий вихід кінцевого продукту. Зазвичай для отримання протиотрутної сироватки отруту певної змії вводять тваринам, наприклад, коням. Їхня імунна система розпізнає отруту та виробляє антитіла, які отримують згодом з крові цих тварин в лабораторних умовах. Так як сироватка з протизміїними антитілами містить й інші, “непотрібні” антитіла. Вони можуть бути розпізнавані людським імунітетом, як чужорідні, необхідно провести тривале очищення кінцевого антидоту. Зберігатися протиотрута може тільки при низьких температурах, що ускладнює її транспортування. Як бачимо, розробка американських вчених може значно покращити лікування отруйних укусів рептилій та комах.