Інженери Гонконзького університету науки й технології проводили експерименти у кімнаті розміром 17 х 8 метрів, а також у віртуальному просторі розміром 20 на 20 метрів. У рамках дослідів апарати працювали разом і поодинці. Результати експериментів показали, що в обох середовищах співпраця розумних машин приносить результат швидше.
Такої продуктивності було досягнуто завдяки об’єднанню апаратів у єдину систему з використанням дрона як повноцінного, а не резервного джерела даних. При цьому шлях пристроїв постійно оновлює траєкторію і посилає робота уздовж найбільших невивчених областей. Під час пересування робот і дрон в реальному часі створюють єдину карту місцевості з нанесеними на неї перешкодами. Завдяки цьому кожен з них може не витрачати час на дослідження області, якщо дані про неї вже зібрав інший апарат.
