Коли торік компанія SpaceX почала приймати заявки від потенційних користувачів Starlink, то листи почали надходити з різних країн. Найчастіше з США, Канади, Австралії та Нової Зеландії. Супутниковий Інтернет Ілона Маска зацікавив понад 700 тис. осіб. Про Ілона Маска, хто він і як впливає на людей, у нас також є окрема стаття.
Чотири місяці тому SpaceX відкрила публічний тест Starlink, який обмежувався запрошеннями. І ось цього місяця, нарешті, запустила його для понад 10 тис. користувачів. Сьогодні Інтернет-послуги Starlink прискорюються в напрямку глобального охоплення.
Варто зазначити, що просування послуг SpaceX повністю залежить від процесу затвердження регулюючими органами країни, в якій вона працює. Станом на 2021 рік SpaceX отримала ліцензію на надання інтернет-послуг Starlink в США, Канаді та Великій Британії. Запрошені люди вже можуть використовувати послугу в цих трьох країнах.
У Мексиці, Німеччині, Греції, Франції, Австралії, Аргентині та Чилі процес подачі заяви на отримання дозволу проходить гладко. У Карибському басейні, Австрії, Іспанії, Ірландії, Італії, Новій Зеландії, Філіппінах, Індії, Японії, Південній Африці, Бразилії та Колумбії цей процес все ще перебуває на початковій стадії, але він вже почався. Подача заявок в багатьох країнах і регіонах могла початися, але ще не підтверджена державними документами або офіційними особами.
Генеральний директор SpaceX, Ілон Маск сказав, що мета компанії – надати цю послугу за «однаковою ціною в усіх країнах», з єдиною суттєвою різницею у «податках і доставці». Це означає, що майже кожен може користуватися інтернет-послугами Starlink за аналогічними цінами.
Зараз тарифи на Інтернет-послуги Starlink, як і раніше, високі. Потенційні користувачі повинні платити $ 99/міс., середня швидкість завантаження становить 50-150 Мбіт/с, затримка становить 20-40 мс, а $ 500 необхідно витратити на термінал та інше допоміжне обладнання. Як виглядає цей термінал і що у нього всередині, ми розказували у цій статті.
Супутниковий Інтернет Starlink має перевагу у тому, що його можна використовувати у країнах та регіонах, де люди не можуть отримати доступ до широкосмугового чи, навіть, мобільного Інтернету.