Останні два з половиною роки, люди в усьому світі багато свого часу проводять, здебільшого, в програмах для відеодзвінків, як-от Zoom. Через пандемію коронавірусу робота і навчання перенеслися в онлайн. Навіть кількість онлайн-гравців суттєво збільшилася – це давало можливість не відчувати себе самотнім. Але виявляється, що навіть коли ми фізично одні, мозок здатен синхронізуватися з розумом інших гравців краще, ніж очікувалося.
- Українська студія Frag Lab випустила Shatterline: шутер від першої особи з повною українською локалізацією
- Ігрова компанія NetDragon Websoft призначила гендиректором штучний інтелект
- Цікаві ігри для Android та iOS, або чим зайняти себе в укритті під час повітряної тривоги
Нове дослідження показало, що люди, які грають у спільну онлайн-гру, можуть досягти синхронізації мозкових хвиль, навіть коли вони перебувають у повній ізоляції. Цей тип синхронізації, зазвичай, пов’язаний із соціальною взаємодією і важливий для здорового суспільства, оскільки він пов’язаний із кращим співчуттям та співпрацею. Однак, це нове дослідження передбачає, що це відбувається не лише тоді, коли ми спілкуємося офлайн.
Як мозкові хвилі онлайн-гравців синхронізуються?
У ході дослідження 42 студентів розділили на пари та попросили зіграти у спеціально розроблену гру. У ній вони разом керували гоночним автомобілем на чотирьох різних трасах. Один контролював швидкість, а інший – напрямок, і учасники змінювалися ролями після завершення кола. Двоє учасників були розділені на дві окремі звуконепроникні кімнати, тому вони не мали фізичної взаємодії. Вони також не спілкувалися один з одним за межами дій, що виконуються у грі, тому гарнітура не використовувалася.
У той же час обидва студенти були підключені до сканерів ЕЕГ (електроенцефалографії). Тому дослідники могли відстежувати їхню мозкову активність у режимі реального часу за допомогою електричних сигналів і бачити, наскільки добре вони збігаються з активністю один одного. Команда виявила, що гравці фактично досягли синхронізації мозкових хвиль по альфа-, бета- та гамма-хвилях.
Щоб гарантувати, що ефект був реальним, команда також створила «неправдиві пари» — учасників з однаковим часом проходження траси, але які не грали разом. Це означало, що дослідники могли також показати, що синхронізація мозку не просто відбувалася у всіх, хто виконував однакові дії, а була унікальною для тих, хто грав разом. Зв’язок мозку також був пов’язаний з успіхом у грі. Чим синхронізованіші були гамма-промені учасників, тим вище короткострокова продуктивність у грі. І чим вища їхня альфа-синхронія, тим краще вони працювали в цілому.
Наступний крок – знайти спосіб виміряти якість цих онлайн-взаємодій. А також з’ясувати, які аспекти спільної роботи в онлайн-грі найкраще сприяють тому типу зв’язаності, який ми отримуємо від соціальної взаємодії. Це важливо, особливо у світі, де все більше нашого навчання та спілкування неминуче відбувається в Інтернеті.