Ідея про те, що у нас колись був п’ятим гігант – на додаток до нинішніх Юпітеру, Сатурну, Урану і Нептуну, – голосно прозвучала ще в 2011 році. В усякому разі саме з нею моделювання еволюції Сонячної системи дозволило досить точно прийти до орбіт Марса і Землі.
Швидше за все, небесне тіло викинула випадкова гра гравітації, вплив дуже великого сусіда – Сатурна або Юпітера. Однак кого саме з газових гігантів звинувачувати у вигнанні цілої планети, було неясним. Нова робота астрофізиків з Університету Торонто вказує на Юпітер.
Зникла планета, припускають дослідники, відносилася до того ж класу, що і Нептун з Ураном. Вона була крижаним гігантом, не настільки великим, як газові гіганти Юпітер і Сатурн, але набагато більш щільним – і більш масивним. Як же один з них зумів, вступивши в гравітаційну сутичку, перемогти цю планету і, подолавши її надпотужне тяжіння до Сонця, викинути її геть?
Як правило, таке відбувається при близькому сходженні масивних планет. У процесі вони розганяють один одного, і одна з них викидається з системи, стаючи вічно самотньою сиротою, безхатченко в пустельних міжзоряних просторах галактики. Так міг «спрацювати» і Юпітер, сходячись з Сонцем з більш віддалених областей Сонячної системи.
Канадські астрономи розглянули, який вплив цей процес міг би надати на супутники Юпітера і Сатурна – Каллісто і Япет. Комп’ютерне моделювання показало, що саме такі процеси, стали причиною вигнання цілої планети, близько 4 млрд років тому.
«Юпітер міг викинути п’яту гігантську планету, отримавши при цьому місяць з орбітою як у Каллісто, – говорить один з авторів роботи Ріан Клотье (Ryan Cloutier). – При цьому для Сатурна таке неможливо: інакше Япет мав би траєкторію занадто обурену, яка ніяк не могла б стати тим, чим стала сьогодні».
Варто зауважити, що все це ще зовсім не означає, ніби подібне сходження Юпітера з крижаним гігантом, що завершилося його викидом з Сонячної системи, дійсно відбулося. Поки це – лише непрямі докази, отримані чисто теоретичним шляхом. За великим рахунком, навіть сама наявність у нас п’ятої планети-гіганта не більше ніж гіпотеза. Але від цього картина самотньою, вигнаної з нашого зіркового будинку планети-сироти, яка і досі стрім голову несуться десь у мертвих просторах Чумацького Шляху, не стає менш заворожливої.