Плутоній людство навчилося отримувати ще в 1940 році, спершу в лабораторії, а потім і в промислових реакторах з урану. Елемент цей радіоактивний, дуже токсичний, в природі практично не зустрічається, і весь плутоній, який використовують ядерники, синтезований штучно.
Його ядро ??нестабільне, і навіть найдовгоживучий ізотоп, плутоній-244, має період напіврозпаду всього близько 79 млн років. За астрономічними мірками, він розвалюється зовсім швидко. Однак ізраїльські вчені оцінили кількість продуктів розпаду плутонію в сучасній Сонячній системі і виявили, що в період її формування плутонію-244 в ній було з надлишком. Настільки, що він повинен був утворитися буквально напередодні народження Сонячної системи в ході якогось астрофізичного процесу.
Можливо, тому сьогодні елементи важче урану практично не зустрічаються в природі: подібної події в наших галактичних околицях не траплялося вже мінімум 100 млн років. Це й на краще, адже злиття пари нейтронних зірок виливається у спалах короткої наднової, яка розносить не тільки важкі метали, але і величезну кількість найнебезпечнішого випромінювання.