Завдання для Moto G5 Plus
- Як туристу мені необхідна навігація. Я використовую мапи OpenStreetMap через те, що в них є прокладені моїми колегами треки по всіх Карпатах і вони досить точні. Для цього я встановив із F-Droid вільну версію OSMAnd і завантажив нею всю Україну. Додаток не дуже добре оптимізований, а тому потребує значних обчислювальних ресурсів і робота з ним на моєму старому телефоні вже надто некомфортна. Окрім того, самі мапи досить важкі, багатошарові та детальні.
- Туризм у мене не обходиться без фотографій. Якими б гарними не були камери в сучасних смартфонах, але із звичайним фотоапаратом за можливостями вони поки не тягаються. Тому я беру із собою класичну дзеркалку. Знімки із неї в RAW-форматі потребують обробки, яку я зазвичай виконую на комп’ютері. Але раз у нас є телефон із досить продуктивним процесором, то навіщо волочити із собою ноутбука? Чудова програмка Snapseed дозволила мені по вечорах радувати друзів свіжими світлинами із схилів Карпат. Зрозуміло, що багато знімків так не обробиш, але терміново оформити десяток кадрів можна запросто.
- Іноді я все ж знімав на телефон — коли фотокамеру було діставати ліньки, та й вимог до знімка великих не було. Тому до камери смартфона я проявив інтерес.
- Ну і наостанок було б добре, щоб телефон витримав при всьому цьому добу чи й дві, щоб не дозаряджати його в дорозі.
Дизайн
Motorola Moto G5 Plus не дуже гониться за модними трендами як от тонкі рамки та загнуті краї екрану, але це мене мало хвилює — мені більше важливо, що в ньому всередині. В цілому, апарат має дуже лаконічний вигляд — видимих елементів на передній панелі самий мінімум.
Трохи заважає те, що на дві сім-карти та карту пам’яті (які можна поставити всі одночасно) лише один лоток і неможливо витягнути лише щось одне, та й доводиться користуватися шпилькою для відкривання.
Деякі оглядачі скаржаться на модуль камери, що виступає із задньої панелі, але мені, після дзеркалки із телеоб’єктивом, щось цього не помітно.
Оснащення
Екран. Яскравості екрану вистачало для комфортного використання під яскравим обіднім сонцем — мапи читалися добре. В інтернеті бідкаються на те, що насиченість та контрастність в Moto G5 Plus не дотягує до сучасних AMOLEDів, проте мені для роботи із фотографіями було дуже добре.
Звук. Смартфон має один єдиний динамік, який відіграє роль як розмовного так і мультимедійного. Звучить він посередньо, але якщо підключити нормальні навушники, то музику слухати дуже приємно, тут нарікань до Moto G5 Plus немає. Якщо що, то я не аудіофіл.
Сканер відбитків пальців. Працює чітко і справно, значно краще, ніж у ноутбуках, що я тестував. Хибить лише при мокрих чи брудних руках. В той у Moto G5 Plus немає апаратних Android-кнопок і сенсор може бути задіяний замість них: лівий свайп — назад, правий — менеджер завдань і короткий дотик — додому. Я дуже швидко до цього звик і визнаю його зручним.
Зазначу пристойну роботу WiFi та Bluetooth в плані швидкості передавання даних — по домашній мережі скинути кілька сотень мегабайт файлів не займало багато часу, так само як із телефону на ноутбук напряму. Єдине, що він трохи задовго підключається до збережених мереж.
Moto G5 Plus підтримує OTG, хоча в комплекті немає кабеля. Це дозволило мені скористатися зовнішнім кардрідером, адже вставляння карти пам’яті всередину не дуже зручне — при цьому доводиться витягати й обидві сім-карти, що розташовані на одному лотку.
GPS працює непогано, холодний старт від хвилини до двох, або й швидше (повторний часто миттєво), а ось вбудованого компасу немає — добре, що він в мене є із собою.
Програмне забезпечення
- Подвійне поперечне помахування смартфоном вмикає і вимикає ліхтарик.
- Подвійне обертання смартфона навколо осі вмикає камеру і перемикає між фронтальною та основною.
- Перевертання смартфона донизу екрану вмикає режим “Не турбувати”.
- Налаштування блокування смартфона — пін-код, ключ, відбитки пальців або їх комбінація.
- При похитуванні смартфона короткочасно вмикається екран із годинником, інформацією про заряд батареї та активними нотифікаціями.
І це все також виявилося зручним. До швидкості роботи чистої системи, звісно, не було ніяких претензій, правда тут варто врахувати, що я великий нелюбитель захаращувати пам’ять великою купою програм.
Іще одна функція, що більше відноситься до самого Андрійка, а не до конкретної моделі телефону — система попереджає, коли кожен новий додаток намагається отримати доступ до якихось ресурсів чи даних і запитує на це дозволу. Дозволи можна переглянути та відкликати у менеджері програм.
Камера
Камеру у Moto G5 Plus не хапає зірок із неба, вона така, як має бути в апараті середньої цінової категорії, але при цьому вона має досить зручне керування — порадувала наявність повністю ручного режиму. При цьому ви можете незалежно міняти ISO, витримку, баланс білого, і, навіть, фокус. Діафрагма не міняється, бо фіксована.
Обидві камери мають непоганий динамічний діапазон — я це оцінив при зйомці під пекучим сонцем та коли розмовляв по відеочату на фоні вікна.
Чутливість можна міняти від 100 до 4000, при цьому шуми стають помітними при ISO400, але іще 800 цілком робоче значення. Хоча, як для мобільної камери, по шумах тут все пристойно.
Зверніть увагу на те, що на типових налаштуваннях якості телефон знімає лише у 8 мегапікселів проти доступних 13-ти — тому що при цьому фото робляться у співвідношенні сторін екрану — 16:9. Якщо виставити якість на максимум, то буде 4:3.
Розглядаючи знімки, я побачив деяке замилення деталей та аберації, тому збільшувати можна до 25-50%.
Так само і з відео, варто відразу подивитися, в якій якості знімає камера. Типове значення FullHD@30fps, при цьому камера дає бітрейт в 15 Мб/с. Можна виставити якість FullHD@60fps, 4K@30fps та HD@120fps, тобто робити сповільнену зйомку. Також в телефоні непогано виходять панорами.
Продуктивність
На мою скромну думку, продуктивність Moto G5 Plus наближається до недорогих ноутбуків. Звісно, напряму порівнювати настільки гетерогенні системи не можна, але приміром проявлення RAW-файлів займало до 15 секунд за один кадр, копіювання їх великої кількості з флешки у внутрішню пам’ять більше нагадувало швидкість роботи комп’ютера, ніж смартфона.
Перегляд детальних карт та навігація, як я вже писав, теж вимагає швидкодії процесора, з чим Moto G5 Plus впорався без нарікань.
Ясна справа, що при виконанні більш тривіальних завдань, як от перегляд сторінок в Інтернеті: читання новин, публікація фотографій у соцмережах та перегляд відео, питання швидкодії системи просто не виникало.
При всьому вищеназваному, батареї вистачало мені на дві доби — хоч ємність її не дуже висока за сучасними мірками, проте апарат виявився досить економним.
Висновок
Motorola Moto G5 Plus із основними поставленими завданнями впорався чудово. Так, у нього досить грубий дизайн із великими рамками, проте мене це мало хвилює. Натомість, не дуже зручним виявився єдиний лоток на всі карти — СІМ та пам’яті. Власнику доведеться докупити OTG-кабель, якщо він захоче щось підключати до смартфона, бо комплектація у Moto G5 Plus досить скромна.
Якість екрану, звук та автономність мене цілком влаштували. Але лишилося питання ціни — чи готовий я буду заплатити майже 8000 гривень, чи пошукаю щось доступніше.