Вітання, Пінгвобандо! Давненько ми не робили оглядів, і цього разу його не зробимо, а я просто поділюся з вами досвідом користування Xiaomi Mi AirDots та трохи порівняю їх зі своїми постійними Apple AirPods. Хоча, яке до біса порівняння тут можливе. Вони абсолютно в різних вагових категоріях і «яблучний девайс» розриває Xiaomi вздовж і впоперек.
Дизайн Xiaomi Mi AirDots
Почнемо з того, що мені не подобається формат заглушок адже в нашому неідеальному світі, де на стадіоні чи то на пішохідній зоні Труханового острову, наприклад, можна побачити скажені перегони на автомобілях, себто краще чути що відбувається навколо. Але проблема не в цьому, а в тому що коли я вставляю їх у вуха, вони якось дивно стирчать. Наче корок від шампанського. Намагався носити їх як в рекламі «щоб не випирали», але тоді вони випадають під час бігу чи стрибків, ну і звісно ж звучання стає більш пласким. Та й загалом, ергономіка у них не найліпша, адже після тривалого використання понад 1.5-2 години вуха аж ниють, прохаючи витягти ці затички. Xiaomi, за що ви так зі мною? Хоча я погоджуюсь, що потенційно таких як я може бути не багато, і більшість буде задоволена форматом заглушок.
Синхронізація
Перейдімо до наступного пункту, який мене неймовірно взбісив в AirDots – синхронізація. У цих «вух» персональна неприязнь до мого телефону, і мені доводилось переспарювати з OnePlus ледь не щоразу. Хоча таке ж було і з Moto і Samsung Galaxy S9. Але нічого, я тепер можу робити це з закритими очима, в автомобілі чи серед ночі, коли обидві руки зайняті.
Спершу вмикаємо «синій зуб» на мудрофоні, витягаємо праве вухо з коробки, шукаємо нові пристрої поблизу на телефоні та підключаємось до правого вуха. Чому саме до правого? Бо він провідний, а лівий – ведений. Тобто спарившись з останнім – працюватиме тільки він. Натомість, синхронізувавшись з правим – працюватимуть обидва. Це ніби для розігріву в мікрохвильовці макарон мені потрібно буде скласти кубик рубік в зюзю п’яним.
Тепер після підключення, я розкажу вам як з навушників керувати смартом. Але перед чим важливий нюанс. Датчики тут працюють не завжди і з певною затримкою, тож раджу натискати впевнено і якомога більшою частиною пальця. Ну а тепер до жестів. Ніякої зупинки програвання при витяганні одного з навушників годі й чекати. Двома тапами можна викликати Google Assistant або ж Siri. При телефонному дзвінку тап – приймає виклик, довгий тап – відхиляє виклик, подвійний тап – ви просто ігноруєте виклик, відключивши звук. До речі про звук. Звучать вони непогано, не ідеально, але досить об’ємно і насичено. Кодеку Aptx немає, натомість є підтримка True Wireless Audio.
Якість звуку Xiaomi Mi AirDots
Окремо варто розповісти про якість звуку мікрофонів. От вона якраз дуже підкачала. Після першого ж телефонного дзвінка людина яка мене почула, спитала бодай чи не тестую я якісь нові навушники, бо звук наче з далекої-далекої даличини. Тож під час дзвінку я частенько перемикався на спілкування напряму – через динамік і мікрофон телефону. Що ще більше псувало враження про Xiaomi Mi AirDots.
Ну і наостанок ще трошки дьогтю. Навушники постачаються в білій пластиковій коробці, верхня частина яких напівпрозора. Жодних кнопок на ній немає, адже синхронізація AirDots відбувається через самі «вуха», про це я вже розповідав вище. Тож по суті, кейс – це тільки чохол для переноски і підзарядки. Він має симетричний дизайн, окрім роз’єму для зарядки позаду. Чомусь досі Micro USB?!? Ба більше, для зручності користування, мені от наприклад, дуже не вистачає якогось невеличкого отвору на стику верхньої і нижньої кришок, щоб легше було визначати перед кейсу навпомацки і, відповідно, відкривати.
Автономність
Автономність Xiaomi Mi AirDots також не вражає, і становить приблизно 4 з хвостиком години прослуховування на 50% гучності. Щоб знову зарядити їх до 100% – потрібно протримати їх в кейсі 1.5 години, а щоб зарядити сам бокс до повного знадобиться ще 2.5 години.
Висновок
Xiaomi, не бісіть мене! Працюйте! Далі, я сподіваюсь, буде краще.
Підбиваючи підсумки, варто зазначити, що Xiaomi Mi AirDots, звісно, мають право на життя. Але поки що, в своїй першій ітерації – це дуже сирий продукт, який потребує уваги інженерів і розробників буквально з кожного боку. Ергономіка, мікрофони, синхронізація, зарядка, кейс – все це шкутильгає. «Ціна», скажете ви, «вона все виправдовує». Ні, боюсь ціна в $ 40, аж ніяк не зможе виправдати мої танці з бубном, коли за кермом автівки мені доводилось класти їх в чохол, щоб відповісти на дзвінок через сам телефон… по гучномовцю звісно.