Нормальна жовта зірка і невелика планета з твердою поверхнею. Планета і невеликий супутник. Ці картини звичні нам з дитинства – але це лише окремий випадок з цілого спектра планетних систем, що реально існують. Так, неподалік від Сонця нещодавно виявилася дуже дивна компанія з пари коричневих карликів, навколо одного з яких обертається щось середнє між планетою і супутником.
Самі ж коричневі карлики можна назвати «перехідною ланкою» між великими планетами і повноцінними зірками. Володіючи величезною масою, вони, все ж, недостатньо важкі, щоб в надрах їх почалися потрібні для світіння термоядерні реакції на основі водню. Ці «сверхпланети» – або «недозірки». І пару таких об’єктів виявила нещодавно міжнародна група астрономів в 1 600 світлових роках від Землі.
Навколо одного з карликів обертається ще одне тіло, невелика планета, всього 70% земної маси, приблизно як у Венери. Орбіта її зовсім невелика – радіус же близько 50 млн км, що порівнянно з радіусом орбіти Меркурія, коли він підходить до Сонця максимально близько. Повний оберт планета робить за півтора земних року.
Справді, ставлення мас коричневого карлика і його планети близьке до відношення мас нашого Сонця і Урана, або Юпітера і Каллісто, другого за величиною з його супутників. Все це, на думку вчених, вказує на спільність процесів формування зірок, планет і супутників – і на те, що одні й ті ж закони працюють на різних масштабах.
За словами авторів, «перехідна система OGLE-2013-BLG-0723LB/Bb, що складається з планети венеріанської маси і коричневого карлика, може розглядатися або як зменшена версія системи з планети і подвійної зірки, або як збільшена версія системи з супутника, планети і зірки».