Учені відкрили новий об’єкт Сонячної системи, який розташований в три рази дальше, ніж Плутон. Карликова планета, що отримала назву V774104, знаходиться на відстані 15,5 млрд км від Сонця (або 103 астрономічних одиниці). Її діаметр становить від 500 до 1 тис. км.
Раніше титул найдальшого об’єкта Сонячної системи носила карликова планета Еріда (97 а.о. від Сонця), відкрита в 2005 році Майком Брауном. Однак у жовтні 2015 астрономи відкрили новий об’єкт, який розташований на шість астрономічних одиниць далі від Сонця (103 а.о., або 15,5 млрд км). Одна астрономічна одиниця приблизно дорівнює середній відстані від Землі до Сонця. Доповідь про своє відкриття вони представили на конференції Американського астрономічного товариства.
Діаметр карликової планети V774104 становить від 500 до 1 тис. км. Для точного визначення її орбіти вченим потрібен як мінімум рік. Карликова планета після її більш докладного вивчення приєднається до однієї з двох груп. Якщо з часом по своїй орбіті вона наблизиться до Сонця, то увійде в коло досить відомих крижаних світів, орбіти яких пояснюються гравітаційною взаємодією з Нептуном.
Якщо ж орбіта планети ніколи не наблизить її до світила, то в цьому випадку V774104 може приєднатися до рідкісного клубу космічних об’єктів, в якому поки знаходяться тільки два небесних тіла: транснептуновий об’єкт Седна і 2012 VP113. Автор відкриття астроном з Інституту науки Карнегі у Вашингтоні Скотт Шеппард називає їх об’єктами внутрішньої частини хмари Оорта (гіпотетична сферична область Сонячної системи, розташована на відстані тисяч астрономічних одиниць від Сонця). Вони відрізняються від небесних тіл пояса Койпера – області Сонячної системи від орбіти Нептуна (30 а.о. від Сонця) до відстані близько 55 а.о. від сонця.
Найбільш незвичайне в нових карликових планетах – це їх витягнуті орбіти, які, можливо, вказують на вплив планет-ізгоїв або сусідніх зірок. «Ми не можемо пояснити орбіти цих об’єктів виходячи з того, що ми знаємо про нашу Сонячну систему», – сказав Скотт Шеппард в ході своєї доповіді. Додамо, що деякі вчені допускають, що орбіти подібних планет були розтягнуті силою гравітації в найдавнішу епоху Сонячної системи, коли прото-Сонце було оточене іншими «зоряними яслами». Скотт Шеппард зробив своє відкриття за допомогою японського 8,2-метрового телескопа «Субару», розташованого на Мауна-Кеа (Гаваї).