Всім доброго дня! Я радий, що ви завітали на сайт Pingvin.Pro та ще більш задоволений від вашого бажання прочитати мою чергову статтю. Сьогодні я б хотів продовжити розпочату мною тему і детальніше розглянути піратство.
Піратство – це найстрашніше зло сучасного інформаційного суспільства?
Відповідь буде неоднозначною, тому вирішено розписати теорію цієї нової проблеми і конкретизувати її до нашої з вами країни.
Тисячі, десятки, а той і сотні тисяч людей по всьому світі вирішили перейти на сторону «корсарів». Проте під єдиною егідою, не всі єдині у своїх намірах та діях. Я зумів виокремити три групи. Звичайно, їх є більше, проте це самі ті осередки піратства, на які потрібно опиратися, при дослідженні даного явища.
Пірати-волонтери
Ці люди виключно сприяють вільному поширенню знань і вільної культури. Ба більше, у певних країнах такі «корсари» розвивають національний контент. В такому випадку піратство можна виправдати і навіть підтримувати.
Одразу звернуся до прикладу українського торент-толоки Гуртом. Ось так характеризує їх Українська Правда із посиланням на власні коментарі засновників :
«Хтось назве їх піратами, які поширюють нелегально отриманий контент. Проте в Україні, де терабайти української культури опинилися у глибокому підпіллі, а не на телебаченні чи у кіно, їх місія набуває символічного значення».
«Так, ми пірати, але якісь… ідейні», – каже Володимир.
«…Такі собі Робін Гуди української культури», – додає з посмішкою Василь.
Дійсно за свої 9 років існування Гуртом зумів вирости до всеукраїнської платформи із відео та аудіо бібліотеками, в яких налічується тисячі зразків україномовного контенту. Також за підтримки своєї майже мільйонної аудиторії, торент-толока займається озвученням, розробкою локалізацій, модів для ігор, оцифровуванням книг, перекладом різноманітного програмного забезпечення. Можна з гідністю називати Гуртом українським «корсаром»
Такі пірати-волонтери потрібні чи не в кожній сфері культури, коли йдеться про національне відродження.
Пірати-спекулянти
Тут все просто. Люди такого типу стараються наживатися на копіях. Їхня основна мета – вичавити якомога більше грошей з кожного піратського контенту. Це може бути продаж як ігор, так і фільмів, музики чи оцифрованих книг.
До прикладу, згадайте, як ще п’ять-десять років тому в Україні, коли ще мало хто чув про ліцензійні ігри, на полицях магазинів яскраво виблискували новенькі футлярики з дисками по 30-50 грн. В цьому випадку, пірати штампували копії ігор, багатіли на спекуляціях і часто їх було тяжко притягнути до відповідальності.
Пірати-«незаконники»
Ось ми і підійшли до третього типу, так званих мною «незаконників». Вони, здебільшого, завжди порушують авторське право. Їхня основна робота полягає у взломі ігор. За допомогою хакерських махінацій вони можуть викрасти перші серії серіалу до його прем’єри (як це сталося з 4 серіями 5 сезону Гри Престолів). Сюди відноситься і запис фільмів у кінотеатрі. Також не слід забувати і про відскановані сторінки книг.
Ця категорія піратів не така й велика, але, тим не менш відіграє велику роль в суспільстві, економіці. Це й втрачені робочі місця, й безробітні програмісти, й низькі зарплати, й незібрані податки, й відсутність інвестицій в інформаційні технології.
Висновок про піратство контенту
На мою думку, потрібно зберігати баланс між усіма трьома категоріями піратства. Воно завжди буде і, більш того, вдосконалюватиметься та прогресуватиме. Тому варто сприйняти це як належне явище для сучасного інформаційного століття і продовжувати надавати перевагу тому чи іншому способу отримання інформації. Я ж свій вибір уже давно зробив.
Як вже я писав, уважно обдумайте цю теорію та ухваліть власне рішення. Від вас, як і від десятків тисяч інших, залежить подальша доля усієї культурної індустрії.
А з вами був ваш Berkich777. На все добре і чудового вам дня!