Після анонсного трейлера Hellblade: Senua’s Sacrifice, могло здатися, що майстри із Ninja Theory готують нам Dark Souls із жіночим обличчям. Проте виявилося, що творці Enslaved і DmC замахнулися на сміливий творчий експеримент і у них вийшло… нумо розбиратися, що у них вийшло.
Прощавай, розум!
За змістом Hellblade: Senua’s Sacrifice — це глибоке занурення у дивовижні марення хворої на психоз жінки. Сенуа з дитинства була трішки схиблена, але життя у суворому скандинавському краї, в оточенні напівдиких одноплемінців з їхніми жорстокими віруваннями, не сприяли духовному розвитку крихкої натури дівчини. Одного дня у її житті з’явився Ділліон — життєрадісний парубок, якому судилося врівноважити героїню Hellblade. Але щось сталося, Ділліон загинув, а Сенуа, всупереч здоровому глузду і наперекір голосам у її голові, вирушила на пошуки безсмертної душі коханого у потойбіччя.
Добре, коли мета твого шляху видима і збагненна. Ну правда ж з цього кадру ясно, яка мета героїні у Hellblade?
З цієї миті перед нами розгортається інтерактивна вистава, де гравець є учасником постановки. Спершу Сенуа зиркає на нас з екрану, немов знає, що за нею стежить хтось із ґеймпадом в руках, пізніше звертається до глядача, мов до бога і від цього стає моторошно, але відірватися неможливо. Найбільше це схоже на злегка навіжені вистави театру Леся Курбаса (будете у Львові, обов’язково спробуйте).
Чуєш? Це голос у твоїй голові…
Тонути у психозі Сенуи допомагає фантастичний звуковий супровід. Усі хвилювання, думки і вагання войовниці відлунюють голосами у її голові, які ми теж чуємо. Часом губишся, де твої думки, а де нашіптування підсвідомості героїні. Незрівняне враження, особливо, якщо гратися у хороших навушниках з об’ємним звуком.
Крім того, звук тут відіграє важливе ігроладне значення, а також замінює собою більшість звичного інтерфейсу. У Hellblade: Senua’s Sacrifice немає взагалі ніякого інтерфейсу. Ні маркерів напрямку, ні підсвічування активних точок, ні смуги здоров’я, ні щоденника завдань. Нічого. Лише чистий кадр довершеної графіки і голоси та звуки. Коли Сенуа рухається у правильному напрямку, вона чує дзвіночки, у полі зору мерехтять знамення, а голоси хвалять її. Близько до небезпеки вібрує ґеймпад, зображення розсипається, мов у калейдоскопі, а голоси панічно закликають стерегтися.
Люди, що не вживали усякого, не збагнуть у повній мірі символізму Hellblade. Та й ті що вживали, теж не збагнуть.
Коли ж розгортається бій, голоси відчутно допомагають. Замість того, щоби підсвічувати кнопки ударів, ми просто чуємо з задніх динаміків: „Озирнися! Позаду! Зосередься! Ухиляйся!“. Якщо ви коли-небудь проходили екшени за участі глядачів, то не раз чули ці їхні підказки (як же це бісить!). Однак у Hellblade: Senua’s Sacrifice вони працюють ліпше, ніж підсвічування необхідних кнопок атаки/блоку/добивання у звичних іграх із бодібною боївкою.
Найшов Hellblade на камінь
До речі, боївка надзвичайно проста. Удар, сильний удар, копняк, перекид — це всі активні вміння Сенуи, які протягом гри ніяк не розвиваються. Є ще чарівне уповільнення часу, яке заряджається від успішної серії ударів.
Зустрічі з босами неприємні, але стерпні. Оцей гарячий парубок і справді палає. Можливо, хтось образив його мамку в інтернеті.
Вороги люті, живучі і б’ють боляче. Проте бої неквапливі. Вони тут не для знущань над гравцями, як у Dark Souls, а виключно для передання відчуття напруження, яке переживає героїня. Тому навіть бої з босами майже завжди даються з першого разу.
Знаки… вони всюди
Але більшість часу в Hellblade: Senua’s Sacrifice вам належить блукати суворими лісами, скелями, узбережжям Гельгайму. А все для того, аби відшукати знаки, зазирнути у шпарину і побачити те, чого не можуть бачити інші люди.
Навіть найслабший ворог може здолати тендітну Сенуу, якщо клацати абищо.
Саме світосприйняття Сенуи викривлює дійсність. Важко сказати чи вона дійсно впливає на оточення силою думки, а чи ці чарівні руни, які вона бачить усюди, лише метафора, якою хвора опановує свій розум і розвіює мару. І взагалі шлях головної героїні неможливо тлумачити виключно, як те, що ми бачимо. Це може бути і відверте фентезі на основі скандинавських міфів, і реальна історія пошуку втраченого кохання, але очима хворої на психоз, яка все бачить крізь призму галюцинацій і оманливих образів.
Жінка без сраки — мов село без церкви
Hellblade: Senua’s Sacrifice — чергова гра з головним персонажем жінкою, що не сприймається, як кусень звабливої плоті. Подібно до Елой із Horizon: Zero Dawn, Сенуа сильна і самодостатня людина. Вродлива, але їй ніколи загравати з ґеймером. Доволі швидко ми влазимо в її шкуру, переймаємося її болем і немов справді стаємо однією з основних граней її потрощеної особистості. Тією, що штовхає людину на чин. Власне це ми долаємо всі її страхи. Ми усуваємо кожну заваду, ми наближаємо мить істини. Ми живемо разом із нею і з нею ж зцілюємося, знаходимо зерно раціонального у хаосі оточення та приносимо щось у жертву.
На цьому курорті у вас точно не буде труднощів із заселенням. І все одно Hellblade — дуже мальовнича гра.
Забув сказати, що Hellblade: Senua’s Sacrifice — це інді-проект. Так, Ninja Theory — не новачки, які 10 років пиляли своє піксельне інді-гівно. За плечима у них чимало досвіду, який, власне і було виражено у «Жертві Сенуи». Нова їхня гра — дуже сміливий експеримент, який можна вважати вдалим, хоча гра припаде до душі переважно зрілим ґеймерам, готовим до неприємних роздумів про суть людської особистості.
Оцінка: 8/10