Total War: Attila — відеогра, яка в стандартному своєму вигляді не варта жодного центика, бо на повноцінну відеогру це й не схоже. Attila — це недороблений шматок програмного коду та графіки, від якого неможливо отримати стабільне тривале задоволення.
Провівши у цій недостратегїі 52 години болю ми зараз на прикладах розповімо, чому Total War: Attila не варта ваших грошей та часу.
Не для слабких ПК
Total War Attila виглядає доволі симпатично — з часів другого «Риму» майже всі текстури зазнали переробки із помітним покращенням зовнішнього вигляду. Втім, на ложку цукру Creative Assembly насипала дві ложки солі, і в «Аттілі» на власників ПК, у яких менше 8 Ґб відеопам’яті, чекає красивий голівар із показником у 10-20 fps.
Але найгірше тут не це, а те, що на одних налаштуваннях графіки, на одному місці розташування камери, з одним рівнем масштабування, але під різним кутом огляду ваш fps може коливатися від 5 до 40.
Пояснюю: залежно від кута нахилу камера може охоплювати різну кількість воїнів, і залежно від кількості продуктивність у відеогрі буде то різко підніматися, то падати. Повірте, на практиці це шалено діє на нерви, адже тільки-но у вас 40 фпс, і вже за секунду 15, а потім за кілька секунд знову 40, і знов 15. Така ж дилема для оптимізації була й в усіх інших ігор серії, але досі я не зустрічав із цим настільки катастрофічних негараздів. Навіть у свіжій Total War: WARHAMMER 2 розігрувати бої приємніше для вашого заліза.
Похід Вікінгів до Сахари
Чого тільки не траплялося під час проходження кампаній в «Аттілі», але славетний похід вікінгів та британців до Сахари опинився на вершині безглуздя.
Отже, якось грав я кампанію на дуже важкому рівні складності за Гарамантів (африканська фракція). Захопив сусідній регіон із чорномазими, відбив прибережні міста Західної Римської імперії, потім безкорисно потягався зі Східною, потім випадково через морську торгівлю відкрив майже усі фракції вікінгів та британців. Спочатку наче і з кимось торгувався, але потім зненацька кількам північних держав за один хід оголосили мені війну, а вже за декілька ходів британські та вікінгські армії загальною сумою загонів десь у 50 штук були на кордоні з моєю державою, у західно-північній частині Африки. Власне, на цьому моя кампанія і закінчилася.
Інші гріхи кампанії
Така дивина підтверджує, що штучний інтелект у кампанії працює жахливо. Але нерозумними стратегічними діями це ще не обмежується, дзуськи.
На важких рівнях складності часто доводиться миритися з тим, що скрізь навколо Едем, а ви як проклятий. Коли у вас скарбницю розпирає від однією великої армії, а комп’ютерні опоненти можуть із неконтрольовано слабкою економікою тримати три-чотири армії.
А десь з середини кампанії ігрова мапа стане схожою на пост апокаліптичний світ. Адже у «Аттилі» вперше додали таку чудову функцію, як знищення міст, але забули про елементарну річ — дозволити штучному інтелекту колонізувати зруйновані міста. Але ні, така функція залишається доступною лише гравцеві, хіба що ви встановите відповідний мод, як робить більшість.
Через бажання зобразити гунів та Аттилу крутими хлопцями на фоні деградуючої Європи, команда Creative Assembly явно захопилася, адже те, які викрутаси виробляють ці гуни, не можна назвати інакше, окрім як чітерством. Мабуть, тому і слов’ян наділили не менш чітерськими стрілками… Ги-ги, чітерством на чітерство. Трясця, як це тупо…
Мені такого в дитинстві не вистачало, коли в хованки грав
До речі, про згаданих вище Гарамантів. У них верхівка правління держави — негри, але при цьому в їхній армії немає жодного негра, за винятком полководців. Це ніскілечки не тупіше, ніж вам здається. Уся армія смагляволиця, полководці — негри.
Гріхи графіки
Ще один приклад того, як деградує серія Total War — вигляд юнітів із висоти. У Rome II я бавився, і там з висоти бої виглядають як ніколи раніше масивними, красивими та епічними. Натомість, у Attila розробники знову повертаються до того, що на мапі бою взагалі не відчувається масштабність та велич боїв. Що там буде чотири загони, що вісімдесят. Я не знаю, як це описати, але загони справді виглядають меншими, немов їх щільно упакували, і це помітно псує враження від боїв.
Дрібнота й годі
На диво, у близьких ракурсах CA нічого поганого не намутила.
А, ну і, звісно, класична прозорість солдатів у бою. Ви можете упакувати один в одного кілька загонів, схрестити двох солдатів у одного суперсолдата, сховати невеликий загін у великому камені, заховати солдата в дерево. Ніби класика, і все таке, але в «Аттилі», як на зло, зі всіх сторін випирає цей жахливий недолік ігрового рушія.
Та… а ще тут стріляють вогнем у дощ.
Нащо таке грати?
Жахливим можна назвати період кінця IV — V ст., так само як і гру Total War: Attila. Це недороблений шматок стратегії, в якому розробники полінувалися виправити навіть елементарні баґи. Частину із наведених нижче недоліків можна виправити користувацькими модифікаціями, але, скажіть мені, воно вам треба?
Я зрозумів би, якби це був проект невеликої студії без великих можливостей та фінансів, але TW Attila — відеогра від відомого та великого розробника із цінником у 529?. Висновки все ж робіть самі.