Думаю багато хто з вас читав книжки про 100 великих полководців чи командирів, або принаймні бачили з сотню різних варіацій таких книжок на полицях книжних лавок. Надихнувшись саме цими книжками, автори сценарію фільму «Гра Ендера» – створили цього 12 –річного героя, рятівника людства, ВЕЛИКОГО стратега – Ендера Вігіна. Цей хлопчина, є третьою дитиною сімейства Вігіннів, на якого покладає великі сподівання та зусилля генерал Граф, якого непогано так зіграв – Гарісон Форд.
Ендер – це ніби Цезарь, Наполеон, Халід ібн Аль-Валід в одній персоні. Він долає всі труднощі та здобуває звитяги, навіть не помічаючи деякі з них. І це є великою проблемою цього фільму. Мені здається, що акцент був поставлений саме на існуючі життєві бар’єри та ідеально правильний шлях (маршрут) подолання них, а не на внутрішню складову та особисті хвилювання головного героя. Хоча ні, в якийсь момент, в ньому все ж таки пробудилися почуття, а точніше яскраво вийшли на волю, давши нам зрозуміти, що Ендер та такі ж молоді стратеги як він, мають «серДце», але це дуже швидко завершилося, новим витком завдань та звитяг. Ніякої інтриги так і не з’явилося, аж до появи напису «кінець фільму». Ендер, як йшов по життю приспівуючи, так і продовжив це робити.
Мені взагалі здалося, що проблема навіть не в самих акторах, а в режисері та сценаристах фільму «Гра Ендера». Вони хотіли показати світу, якими мають бути справжні Полководці, і вони це зробили. Забувши про все інше, та всіх інших окрім Полководця.
Підводячи межу під усім вище сказаним, як скажу, що фільм має сподобатися молодим хлопця, які часто задаються питанням «а як би на моєму місці поступив би Цезар?» Можливо фільм «Гра Ендера», також вартий перегляду батькам, що бажають виховати зі свого чада справжнього лідера, особистість, Полководця, адже багато з показаного є застосованим до реального життя. Бажаю вам приємного перегляду!