«Душа компанії»: згадати минуле (огляд)

Підніміть руку, кому не подобається акторка Меліса Маккарті? Невже такі є? Немає… фух. З 10 травня можна переглянути в кінотеатрах нову роботу цієї неперевершеної та найсмішнішої акторки — «Душа компанії» («Life of the Party»). Це така собі стабільна, місцями кумедна, релаксуюча картина. Під час сеансу особливо напружуватися не доведеться, особливо якщо брати до уваги той факт, що це комедія. Беріть побільше попкорну, щоби заїсти тривалі паузи між жартами. Та все по черзі.

Для сімейного перегляду фільм досить таки влучний. Близькі залишаться задоволеними, з власного досвіду говорю. Особливо, якщо вони не можуть порівняти роботу з минулими стрічками акторки. Але сучасне покоління знає про що йде мова. Коли чуєш ім’я Меліси Маккарті, то перед очима одразу «Шпигунка», «Озброєні та небезпечні», «Мисливці на привидів», «Піймай шахрайку, якщо зможеш». І варто зауважити, що навіть на третій раз перегляду одного з перерахованих фільмів смішно наче вперше. Чого не можу сказати про нову роботу. Це стрічка одного разу, як би прикро не звучало. Режисером комедії був чоловік Маккарті — Бен Фелкоун. Він так старанно намагався наблизити рівень, який ми звикли бачити, але не дуже вдало. Якщо відверто, незвично усвідомлювати, що результат не виправдав очікувань.

Що необхідно для зав’язки історії? А навіть точніше, хто? Правильно, чоловік — є. Нездійснена мрія? У кого ж її не має. Драма, зокрема сімейна? У самому розпалі. Отже, спокійне життя сорокарічної жінки завершилося несподівано для неї самої. Діану Майлз покинув чоловік та пішов до коханки (стандартна струнка блондинка). Світ припинив би своє існування, але не для нашої героїні. Вона не впадає у відчай, а повною мірою користується всіма перевагами вільного життя. Вона вирішує втілити колись забуту мрію — закінчити коледж та отримати диплом археолога. Це буде ковтком свіжого повітря в її нове життя, життя матері-одиначки.

Перше враження, яке Майлз справляє в новому коледжі — нестандартна студентка (окуляри, зачіска 90-х років, кумедний светр). Їй достатньо небагато часу, для того, щоби стати своєю серед студентів. Шумні вечірки, алкоголь, наркотики, інтимні стосунки: ніщо людське не чуже. Проте, без одного «але» і в цій історії ніяк не буде продовження. Донька головної героїні Медді не в захваті від того, що відбувається. Однолітки знущаються, насміхаються над нею. Проте материнська любов переможе все зло і згодом донька приймає той факт, що її мама тепер однокурсниця.

Протягом усього фільму Скеля-Ді (таке прізвисько дали дівчата Діані) намагається стати «своєю». Проте, на екрані це виглядає трохи незграбно. Але якщо в «Шпигунці» незвична професія дозволяла показати безліч ефектних і незвичайних моментів, то в «Душі компанії» пухка матуся в оточенні молоденьких студенток і крутих хлопців виглядає відверто безглуздо. Особливо якщо згадати про «роман» жінки з 20-річним хлопцем, який у неї був закоханий. Таке ще видовище, не для слабких нервами. Звісно хлопець перший красунчик в універі, але навіщо йому нецікаві однолітки, коли з’явився такий цінний «екземпляр». Напевно це повинен був бути епізод над яким протягом фільму треба сміятися, але належного враження не вийшло. От хто був дійсно максимально смішним, так це Гелен. Дівчина, яка була зіркою Instagram завдяки своїй 8-річній комі. На мою думку, вона зіграла більшість ключових моментів. І не тільки в розвитку сюжету, а й у кумедних моментах.

Дуже багато безглуздих діалогів, при чому в повній тиші. Не має ні фонової музики, ні розмов, ні побутових звуків. І більша частина подій відбувається в приміщенні. Стіни, стіни, стіни… Трохи депресивно та сіро.

З загального сюжету можна виділити гарну моральну лінію, що доволі важливо для сімейного перегляду. Перш за все, це стосунки між батьками та дітьми. Треба підтримувати один одного, які б життєві випробування не зустрічалися на нашому шляху. Важливість дружнього плеча в складні часи. Подруга Діани Крістін впоралася з цим відмінно. Жодного разу вона не покинула напризволяще подругу та додала кумедних моментів у загальну скарбничку. ЇЇ місце у фільмі доволі цікаве. Також необхідно пам’ятати про взаємовиручку, дружелюбність, повагу, толерантність.

Аплодувати залишається тільки головній героїні та грі Меліси Маккарті. Вона вичавила максимум з образу Діани та продемонструвала його глядачам. ЇЇ гра легка, правдоподібна, неперевершена. І її шалений танець на вечірці запам’ятається надовго. Питання більше адресовані до сюжетної лінії, основної ідеї, сценарію.

Висновок

Якщо робити підсумок та ставити оцінку, то я б сказала тверда трійка по п’ятибальній шкалі. Справді смішні моменти можна перерахувати на пальцях однієї руки. Сюжет дуже слабкий, та навіть поява співачки Крістіни Агілери не може нічого змінити. Часом здається, що все відбувається навіть занадто повільно. І більшу частину гумору вже показали в трейлері. Але це саме те кіно, де можна розслабитися. Глядача не втягують у вируючі пристрасті, не треба переживати ні за одного з героїв. Сподіваюся майбутні комедійні роботи Меліси Маккарті будуть більш вдалими.