Зірву свою хитромудру манеру написання оглядів, і скажу одразу, що «Кіборги» — це без сумніву найкращий український фільм, який мені доводилося бачити. Тут, на хвилиночку, більший бюджет, ніж у фентезі «Сторожова застава». Там кошторис був 40 мільйонів гривень, а у «Кіборгів» це цілі 50 мільйонів, половина з яких — державні кошти.
До слова наведу цікаву статистику. За прогнозами, у 2018 році в кінотеатр піде 1 мільйон українців, що встановить рекорд. Наприклад, за увесь 2013 рік в кіно сходили всього 100 тисяч українців. Та і виділять у новому році на розвиток укр. кіно цілий 1 млрд гривень із бюджету.
Словом, раджу всім, кому не однаково до війни на Донбасі, йти в кінотеатр на «Кіборгів». Але перед тим рекомендую прочитати цей відгук до фільму.
Садок вишневий у серці
Далеко не одразу починаєш розуміти, що «Кіборги» — це не фільм про війну, життя й смерть, і точно не фільм про масові красиві сцени боїв. Це фільм про надзвичайних людей, солдатів: Суботу, Гіда, Серпня, Старого та Мажора.
Ввімкнувши усі свої локатори критика я завчасно побачив у фільмі жирний недолік: персонажів не розкривають, їхні лиця не запам’ятовуються, характери надто подібні тощо. Тоді ж-бо я ще не знав, що уся година та сорок хвилин хронометражу будуть присвячені лише цим п’ятьом воякам… ну і ще ряду помірно важливих допоміжних персонажів, але то вже «таке». [у наступному реченні є спойлер] Тож і саме під кінець фільму проникаєшся небаченою раніше любов’ю до кожного з них, а трагічна смерть одного з головних героїв навернула, я певен, на більшість глядачів сльозу та співчуття, що вже свідчить про блискучу реалізацію головних героїв.
Заслуга тут не лише у продуманому сценарії, а й у хорошій акторській грі. Більшість із персонажів були зіграні акторами-новачками без великого акторського досвіду, але це ніскілечки не завадило зробити з наших п’яти протагоністів відмінних персонажів не лише духовно, але й візуально, за поведінкою та харизмою.
Я точно не рахував, але тут нормальним явищем є 10-хвилинна сцена сперечання між двома військовими про мову, культуру та те, якою повинна бути Україна. Зізнаюся, такі надто довгі діалоги не надто сильно вражають, і їх можна було спокійно скорочувати хоча б на третину.
Особливо теплими спогадами відзначу товариське виконання пісні «Гуцулко Ксеню».
Ще один додаток — мова фільму. Вона ні українська, ні російська — вона така, якою розмовляють українські вояки. Тож гадаю, навіть затяті українофіли не обуряться двомовністю кінострічки.
Тут же згадаю і про дубляж «Кіборгів». Так, озвучували кіно вже у студії, поза знімальним майданчиком, але зробили це настільки реалістично, що ще краще важко уявити. Попри те, враховуючи, що фільм має на меті максимально добре зобразити взаємодію між головними героями, все ж краще було озвучити все на місці, в такт із камерою.
Це не Голівуд, і не пахне
До прем’єри «Кіборгів» не раз чув гучні заяви, що це буде «екшн за зразком Голівуду». Якщо ви свідомо прочитали попередні 8 абзаців, то могли вже зрозуміти, що це не так. Але повторюся ще раз, що ні за сюжетом, ні візуально, ні ще яким-небудь боком цей фільм не схожий на стандарт американських фільмів про війну.
Український танк на полі бою
На цій ноті й перейдемо до оцінки візуальної частини стрічки, на яку припадає найбільше недоліків.
Так, виглядає фільм, безумовно, гарно. Хороший грим, спорядження солдатів, постановка навколишнього середовища та інші деталі виглядають більш ніж відповідно до свого кошторису. У більшості сцен взагалі не знайшов до чого причепитися.
Самий процес знімання проходив на Київщині та Чернігівщині. А конкретно Донецький аеропорт знайшов своє відбиття у запасному чернігівському аеродромі, де й зняли всі сцени екстер’єру аеропорту. Про відповідність показаного у фільмі до реального прототипу я нічого сказати не можу, але вже чув далеко не один позитивний відгук щодо схожості локацій фільму зі справжнім аеропортом.
«Попрацюємо»?!
Найбільшою проблемою фільму мені здалося те, що сцени боїв у приміщенні не залишають подекуди найменшого шансу розпізнати, хто друг, а хто ворог. Тут одразу кілька проблем: солдати двох армій за уніформою майже не відрізняються, камера підбирає не найкращі ракурси, освітлення бажає кращого. Так, ви можете спробувати пояснити це тим, що фільм намагається максимально реалістично передати сцени боїв, але, повірте, справа взагалі не в тому. Для чого тоді треба було додавати стільки гриму, кольорокорекції, привабливих позицій камери та решти деталей? Фільм намагається виглядати гарно і зрозуміло, але, на жаль, не у випадку зі сценами боїв.
Також вкрай мало екшну. І помилуватися масштабними боями із сотнями солдатів, бойової техніки та пострілів тут не вийде не тому що вони виглядають незрозумілими та заплутаними, а просто через їхню відсутність. Та й фінальна битва з одним українським танком, купою сепаратистських танків і кількома сухопутними бійцями не те, щоби розчаровує, але залишає якийсь дріб’язок неприємного враження.
Роздуми у подарунок
Однією з особливих особливостей «Кіборгів» є те, що цей фільм можна показувати тільки українцям. Не цікавився, чи продали права на його показ до інших країн, але в жодній частині світу, жодному народу цей фільм не сподобається так, як свідомим українцям. Я не кажу про зрозумілу лише українцям етнічну складову цієї кінострічки — зараз кажу саме про дух, про ті відчуття, ті думки, ті прагнення, вільні від конкретних образів.
А це «Субота». Він воює, бо дав присягу
А ще, шановні, як гадаєте, чи вийшов би цей фільм таким успішним без тих 25 мільйонів, які забезпечила держава? Можливо, звісно, але у будь-якому випадку те, що держава спонсорує створення українських фільмів це чудово. Погляньте на результат 2017 року — два цілком професійні, недорогі та успішні фільми. І після цього погляньте на успіхи та бюджети російських фільмів. Схоже, навички українців економити таки пішли на користь.
Найкращий!
Отже, фільм «Кіборги» — чудовий початок для нового українського кінематографа. У цій сфері культурної діяльності вже відчутний шалений прогрес, чим варто було б пишатися.
Однозначно раджу вам сходити в кіно на «Кіборгів», якщо маєте сильні патріотичні почуття до України, а чим менша любов, національна свідомість та шана до України, тим нижче падає рівень рекомендації до перегляду. Бо цей фільм не про війну, він про наш спільний, український мир.