Нарешті дочекалися! Десять років і вісімнадцять фільмів марвелівського кіновсесвіту з його і кльовими, і посередніми, і відверто нікудишніми розділами вели нас до моменту, назва якому – «Месники: Війна нескінченності» («Avengers: Infinity War»). До грандіозної кульмінації, у якій десятки персонажів (більшість супергероїв Землі та космосу) об’єднують свої зусилля, аби зупинити божевільного титана Таноса – найбільш моторошного й могутнього лиходія, якого тільки бачила ця кіносерія.
Треті «Месники» – не тільки пік марвелівського кіновсесвіту, а й чи не найвища точка супергеройського жанру. Безпрецедентні масштаби подій, зустрічі та взаємодії між величезною кількістю популярних персонажів, прекрасний екшен, неземний візуал, карколомні сюжетні ходи – тут реально є все!
Як ви здогадуєтеся, розказувати про цей фільм я можу тільки без подробиць. І навіть без натяків. Бо те, що тут відбувається, те, якими сюрпризами нас закидають – це треба бачити, а не описувати! Це кіно, для опису якого взагалі може не вистачити пишних слів. Його варто дивитися. Ні, навіть не дивитися, а проживати разом із героями. І сповнюватися емоціями. Сильними, непередаваними емоціями.
І все ж таки не ступаючи на небезпечну територію спойлерів, зазначу, що режисерам і сценаристам удалося не просто розповісти надзвичайну історію, не просто продемонструвати небачений епік, а й гармонійно зв’язати всі попередні здобутки серії та ще й знайти потрібний баланс. Між усіма персонажами, кожному з яких дістається момент сяяння і більшості – далеко не один. Між усіма локаціями та сюжетними лініями, яких тут купа, і дія в яких динамічно розгортається паралельно. Між пригодами на Землі та у космосі. Між героїчним пафосом, іскристим гумором і непідробним, ваговитим драматизмом.
А ще це твір із багатьма «най-» за всю історію колосальної франшизи. Найсильніший антагоніст. Найкрутіший ансамбль. Найбільші вау-моменти. Найліпший третій акт. Найпотужніший фінал. І цей список явно можна продовжувати. Стрічка ввібрала в себе найкращі аспекти кіновсесвіту за всі десять років, визнала їх ефективність і значущість, зугарно поєднала їх та помножила результат на десять.
Так, зауваження підібрати можна. Наприклад, про те, що окремі сцени помітно затягнуті й затримуються дещо довше, ніж варто було б. Або про те, що деяким персонажам приділили значно менше уваги, ніж можна було розраховувати. Ну, і підхід до побудови фіналу може не збігтися з певними очікуваннями. Але всі ці елементи не створюють проблеми. Навпаки, вони згасають на грандіозному загальному фоні.
Висновок
«Месників: Війну нескінченності» я готовий охарактеризувати як справді монументальне творіння. І до того ж більш як навіть розчудесне видовище. Бо це ще, мабуть, найдостойніша розв’язка десятирічної історії, яку тільки можна було придумати та втілити на екрані. Браво!
Не буду гайнувати час, аби закликати вас сходити в кіно – у випадку з такою прем’єрою се нагадування не обов’язкове. Я знаю, що ви і так підете. А якщо ні, то… чого ви чекаєте? Біжіть займати найзручніші місця! А от що я закликатиму, так це остерігатися спойлерів і не спойлерити іншим. Пам’ятайте, що всі заслуговують на ідеальний експіріенс.