«Диво-жінка» – четвертий фільм основного кіновсесвіту DC Comics, який повністю присвятили становленню принцеси Діани, як супергероя XXI ст. під прізвиськом «Диво-жінка».
Чи вийшло у DC та Warner. Bros цього разу нарешті зробити достойний фільм? Допоможу вам сьогодні у цьому розібратися.
УВАГА СПОЙЛЕРИ! РАДИМО ЧИТАТИ ОГЛЯД ПІСЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ ФІЛЬМУ!
Сюжет
Так от вже вийшло в цьому фільмі, що частина стрічки про Теміскиру, Амазонок та Зевса ні краплиною не виглядає дитячою казкою по типу грецьких міфів, а от частина з пригодами під час Першої Світової Війни аж перенасичена ідіотськими та казковими подіями, наївною поведінкою героїв і різними кіноляпами.
Теміскира – острів амазонок, створений Зевсом з останніх сил для боротьби з Арісом – історія, в яку хочеться вірити і аж ніяк не хочеться ставити до неї запитань. Під прикриттям давньогрецьких міфів сценаристи фільму змогли блискуче продемонструвати походження людей, Богів і амазонок. Над звонішнім виглядом та наповненням Теміскири теж провели неймовірну роботу. Острів виглядає красивим, реалістичним, і великим: тут є і грандіозне місто, і печери, і ліси, і поля, почувати себе замкненими амазонкам не доводиться.
А, власне, амазонок теж зробили тут дуже і дуже класно. Це справді войовничі, треновані і віддані воїни, але я все боявся, щоб їх при всіх цих властивостях не залишили беземоційними. Цього, на щастя, не сталось. Тут амазонкам властиві усі людські емоції, і почуття аж ніяк не поза законом. Особливо мені сподобалося, наскільки круто пропрацювали образи Антіопи та Іполіти (мама Діани та її сестра), адже що одній, що іншій, властиві неповторна людяність, і всього за декілька хвилин, які приділили Антіопі, мене змусили переживати через її загибель, а це вже демонтрує дуже серйозний та професійний підхід до створення фільму.
Перші тридцять хвилин «Диво-Жінки» виглядають такими ж дивовижними, як і сама Ґаль Ґадот в головній ролі, але чим довше ти дивишся, тим більше цей запал знімальної групи зникає. Перший промах сценаристів я помітив, коли Діана так вчасно втекла з тренування Антіопи, щоб побачити, як в аварії падає літак Стіва Тревора, ще й опинилася на необхідному боці острова!
Потім персонажам бракне й мотивації, деяким і взагалі здорового глузду. Ось, на приклад, коли Діана пішла атакою на лінію оборони німців в Бельгії, Стів крикнув: “Вона взяла вогонь на себе” і кинувся разом зі своїми «товаришами» їй на допомогу, при тому, що там була купа німців, міномети та кулемети, які б одразу ж помітили Стіва та компанію, і не дали перестріляти себе з дробовика… з кількохметрової відстані… ой, ну ви зрозуміли.
Так ще й в даній кінокартині дуже багато рваних та незрозумілих сцен. Мабуть, вони просто назнімали забагато матеріалу, і довелося це різати, тому й залишилось багато незакінчених епізодів без пояснення, яке там явно повинно бути. На приклад, звідки після битви з німцями в Бельгії головні герої отримали будинок на проживання, або звідки взявся той портал між світами… або чому вусатий полковник британської армії такий тупий…
Замовлю слівце і за жарти. Фільм не веселий і не комедійний, але тут достатньо влучних та смішних жартів, які геть не схожі на бездушних Піратів Карибського моря 5, де всі жарти висмоктали з пальця.
Але, в цілому, я не можу назвати сюжет «Диво-жінки» поганим. Мені було цікаво споглядати кожен кадр і слухати кожну розмову. Діалоги тут наповнені сенсом, події відбуваються без зайвих затримок (хронометраж фільму – 2 години), тож якось стає не так важливо, скільки там тих ляпів, коли тобі цікаво спостерігати за видовищем.
Актори
Я досі не сумнівався, що Ґаль Ґадот чудово підходить на роль Диво-жінки, а після перегляду стрічки ще краще в цьому переконався. Її поведінку в суспільстві XX століття показали ефектно і правдоподібно. Протягом всього фільму вона поводиться однаково органічно. Ви можете сказати, що вона дуже скупа на живі емоції, комплексна і наївна, але саме такою особисто я і хотів її побачити, адже попри це все вона справжня і органічна, та й згадайте, що вона з дитинства хотіла бути воїном, вона сама себе виховала здатною в основному виражати або легесеньку усмішку, або гнів, і це круто.
Я вже трішки зачіпив жіночність Іполіти та Антіопи, додам ще кілька слів. У них я побачив свою маму, і багатьох інших матусь. Одна хоче безпеки для своєї дитини, інша теж хоче цього, але бачить безпеку геть по-іншому, тому й вирішує зрадити свою сестру. Але коли сестра дізнається про зраду іншої сестри, вони не сваряться, не кричать, адже вони справжні сестри, які допомагають і розуміють одне одного з дитинства.
Кріс Пайн, котрий зіграв шпигуна Стіва Тревора, теж непогано заявив про себе, як актор, адже це, мабуть, була найважливіша роль в його кінокар’єрі, і, думаю, ми зможемо його зустріти в багатьох інших фільмах в майбутньому.
Він зіграв вродливого красеня, який, як мені здається, до війни мав пристижну роботу і склеяв не одну дівчину, але навіть коли пішов на війну, залишився тим харизматичним красенем-героєм, який краде щоденник записів створення смертельно-небезпечної зброї прямо під час її тестування… яке відбувається в одній хаті з десятками німецьких солдатів… котрі можуть спостерігати за дослідом всесвітнього значення через скло дерев’яної кімнатки… до якої ще й забули зачинити двері…
Отож, Стів Тревор вийшов класним персонажем, хоча якусь індивідуальність йому надати не вдалося, бо його поведінка місцями відрізняється, тому я не зміг до кінця розсмакувати і проковтнути цього персонажа, як особистість.
Інші персонажі не те щоб були геть картонними, але більше ніхто за весь фільм мене не вразив. Тріо, яке супроводжувало Діану і Стіва ще хіба-що змогло показати героїзм та незламність справжньої дружби.
Постановка
В цілому, фільм виглядає трохи яскравіше і оптимістичніше за останні фільми DC Comics, але досі старається притримуватися своєї похмурої шаблонності.
Бійки мені сподобалися найбільше, вони виглядали так само круто, як і реалістично. Сцена бою амазонок з німецькою армією неймовірно вразила, настільки вже красиво вони продемонстрували зіткнення епох… от тільки незрозуміло, куди подівся німецький корабель, який плив позаду човнів з солдатами…
Також дуже класними були бої Діани з німцями. Діані потрібно було максимально заплутувати німців своїми рухами, щоб вони не встигали пустити в неї кулю, адже Діана все ж не всесильна і всешвидка, вона розуміла, що обов’язково отримає кулю, якщо роззявить рота.
А от бій Діани з Аресом – суцільний несмак. Після таких ефектних і красивих боїв з німцями, ця безглузда битва з ідіотськими рухами і ударами була несподіванкою.
Що ще не сподобалось, то це те, як тут передали дух Першої Світової. Попри те, що тут показують поранених солдатів і сльози потерпілих цивільних, якось не дуже воно хапає за душу.
Операторська робота теж дуже хороша. Окремо варто згадати і про неймовірний саундтрек до фільму (і я зараз не про вступну пісню Диво-жінки, вона то сама собою блискуча) – тут багато класних і тематичних пісень, які цілком можна слухати і після перегляду стрічки.
Висновок
Не знаю, чого саме, але чогось не вистачило знімальній групі: чи бюджету, чи наснаги, чи часу, адже фільм міг би бути справді бомбезним, проте у DC і Warner. Bros знову не вийшло… не вийшло зробити офігенний фільм, якими мали бути «БпС» і »Загін Самогубців», але Диво-жінка – цілком хороше кіно, адже, незважаючи на всі недоліки фільму, у нього вклали якусь душу, бажання і час.
Оцінка: 68/100
Вкотре дуже цікаві відгуки критиків на Rotten Tomatoes)