Коли ви подивитеся на постер (трохи нижче), то маєте всі шанси моментально здогадатися, якого штибу кіно на вас чекає… Якщо ви, звісно, наважитеся його переглянути. Амстердам, якісь бовдури, якісь небезпечні кримінальники, відчуття загальної примітивності та придуркуватості – й усе це навалено безладною купою та силкується вдавати з себе щось потішне і круте одночасно. Ми переглянули «Ґанґстердам» і впевнилися, що постер досить файно репрезентує ту нісенітну, неоковирну кашу, якою є ця французько-нідерландська кримінальна молодіжна комедія.
Головний герой стрічки Ромейна Леві – студент Рубен (Кев Адамс), який наче й непоганий хлопець, але заразом постійний невдаха через проблеми з комунікацією. Ми вперше бачимо його, коли він завалює іспит і залишається на курсі на другий рік. Коли Рубен знайомиться із новенькою на ім’я Нора (Менон Азем), він одразу закохується. Та от чергова невдача: хлопець опиняється у френдзоні. Здавалося б, усе безнадійно. Але чи не останньою спробою зблизитися з дівчиною та довести їй свою крутість стає не надто чисте завдання від гангстера, на якого, як виявляється, працює Нора. Воно полягає в тому, щоби поїхати в Амстердам, забрати там підготовлені наркотики. Тож Рубен разом із Норою, а також своїм найкращим другом Дюрексом (Комі Левін) вирушає назустріч пригодам кримінального характеру, під час яких усе обов’язково піде шкереберть.
Що ж можна сказати про «Ґанґстердам»? Цей такий собі «Євротур», поєднаний із «Закохатися до смерті», виявився нікудишньою роботою. Насправді на початку (у перші 10–15 хвилин) здається, що «Ґанґстердам» – не повна ахінея. Виконавці головних ролей Кев Адамс і Менон Азем не обділені певною харизмою, тож це саме їхня заслуга, що фільм можна взагалі додивитися до кінця. І саме їхня «заслуга» в тому, що формується перше оманливе враження. Бо коли після непоганого вступу починається основна дія, шило вилізає з мішка. Назовні лізе весь непотріб, яким наповнена ця недокомедія.
Штамп на штампі, немічний сюжет, купа неприємних і вбогих дійових осіб, сумнівний туалетний гумор, кепське фільмування – саме це інгредієнти, з яких складається стрічка. Персонажі, цебто я хотів сказати, ходячі кліше, роблять суцільні дурниці і здебільшого не викликають симпатії. Події, які відбуваються з ними – часто-густо просто незв’язний набір сцен. До того ж творці намагаються все це представити під соусом «надзвичайно весело й достоту смішно». Ключове слово тут – намагаються.
Що ще? Ну, тут є Рутгер Гауер, роль якого разом з іншими тоне в болоті маячні. Місцями дико невправний монтаж. А також пара кльових пісень (одна з яких фактично рятує кульмінаційну екшен-сцену).
«Ґанґстердам» – провалля, позбавлене смаку, здорового глузду й елементарної грамотності. З полички невигадливих вульгарних комедій з елементами криміналу краще вже дістати «Ананасовий експрес» або роботи Тодда Філліпса. Але стрічка Ромейна Леві – недолугість, пройти повз яку є найоптимальнішим варіантом дій.