Огляд фільму «Ліга справедливості»

Нарешті це сталося! П’ятий фільм Розширеного всесвіту DC вже на великих екранах. Це означає, що нам пощастило стати свідками істинно історичної події – об’єднання величної команди славнозвісних супергероїв, які мають протистояти вторгненню позаземного лиходія, що загрожує всьому людству. І тепер ми готові відповісти на тривожне запитання: чи вдалося творцям довгоочікуваної картини виконати все досконало? Що ж, не будемо томити й викладемо карти на стіл моментально. Ідеальної роботи не вийшло, а чимало елементів можна назвати вельми суперечливими, але ж наскільки це було ефектно та захопливо!..

«Ліга справедливості» – це практично безупинний атракціон із енергійним, мальовничим екшеном. Який до того ж ніде не гальмує. А якщо врахувати ще й обмежений лише двома годинами хронометраж, отримуємо однозначно найдинамічніший фільм франшизи. Якщо ви прагнете якомога більше бачити металюдей в активній дії, без усілякого «розтікатися мислю по древу», то ваші сподівання будуть виправдані стовідсотково. Крім того, вся ця багатодієвість не лише видовищна, а й досить весела. Вона здебільшого вдало поєднує характерну для серії патетичність зі свіжим, жвавим фаном, якого тут удосталь. Це справді швидке, легке кіно. Першокласна розвага. Щоправда, комп’ютерна графіка бере більше кількістю, ніж якістю, й місцями шкутильгає. Але то не є критично, бо візіонерська майстерність Зака Снайдера просто не має собі рівних. І якщо ви звикли милуватися його неповторним філігранним відеорядом, то новинка дасть нагоду повторити цей досвід. Хіба що цього разу треба буде постаратися, аби встигати файно все розгледіти, бо стрічка відчутно поквапна.

Ансамбль основних дійових осіб тут шикарний, поза жодними сумнівами. Лідирують, отримуючи найбільшу увагу, Бетмен і Диво-жінка. Та не губляться й, на щастя, не відходять на другий план і Флеш із Акваменом, які настільки круті, що можуть претендувати на звання ваших нових улюбленців. Я би назвав головною зіркою (чи взагалі крадієм шоу) Флеша. А загалом акторські роботи дуже впевнені та сильні. Втілення яскравих, значущих образів на висоті. Бен Аффлек, Галь Гадот, Езра Міллер, Джейсон Момоа, Рей Фішер – усі вони демонструють достойний рівень гри, і в їхніх персонажів справді віриш. Емі Адамс у ролі Лоїс Лейн та Даян Лейн у ролі Марти Кент мають зовсім мало екранного часу, але саме вони – душа картини (і до того ж ділять одну з найпрекрасніших і найпоетичніших сцен фільму). І так, ми не забули згадати Генрі Кавілла. Супермен знову абсолютно чудовий і має де розвернутися. Його поява не така епічна, як хотілося уявляти, але те, що він робить далі… Скажемо так: це виправдовує всі сподівання!

Хто ж не виправдовує сподівання, так це антагоніст. Степовий Вовк – найгірша ланка стрічки і один із найслабших лиходіїв кінодоробку DC. Він має чітко проговорену передісторію, але цього недостатньо. Це дуже примітивний, цілковито невиразний як на візуальному, так і на змістовому рівні, типовий «знищую всіх, роблю пекло» злодій. І вагома проблема ще й тому, що ні він, ні його прислужники парадемони не створюють враження реальної загрози, страшної небезпеки, як це було, наприклад, із генералом Зодом у «Людині зі сталі». Тут позначається як непропрацьованість представників темної сторони, так і (саме це більш істотна суперечливість) підхід до тональності та деякі сценарні рішення. За потіхою та, безперечно, притягальною розвагою трохи сходить нанівець реалістичність, а відповідно й відчуття зосередженості, напруженості, максимальної потужності моменту.

Варто додати, що саундтрек Денні Ельфмана хоча й досить непоганий як такий, але далеко не перфектно гармоніює з реаліями DC. І йому критично бракує непересічної разючості музики Ганса Ціммера, відсутність якої помітна (а точніше, чутна).

Обов’язково залишайтеся на титрах. Вони містять одразу дві бонусні сцени. І якщо перша (всередині титрів) – просто приємна дрібничка, то друга (після титрів) – справжній вогонь і явно ключовий компонент майбутнього розвитку кіноциклу.

То якого висновку ми дійшли? «Ліга справедливості» – препишне й насичене дійство із багатьма шикарними персонажами, масштабним бойовищем і доданням жартівливого настрою. Але з надто спрощеним сюжетом і майже без глибини та драматизму. Якщо вам цікаві ці образи та всесвіт, ви знайдете багато привабливого для перегляду з насолодою (можливо, закривши очі на деякі сумнівні складники) та для подальшого завзятого обговорення (і полеміки щодо окремих ходів). Якщо ж ви були байдужі до нинішньої серії адаптацій DC, навряд чи це той кінотвір, який переконає вас змінити думку. Ми великою мірою задоволені «Лігою», адже отримали купу позитивних емоцій, але мусимо визнати, що далеко не все сприйняли із захватом.