Розкішне кіносвято наприкінці року замовляли? Є один варіант. Третій грудень підряд Disney і Lucasfilm запрошують нас поринути у далеку-далеку галактику на понад дві години неймовірних пригод із пишною порцією вражень і дискусій на тижні й місяці вперед. І ми вже пройшли перший етап, а саме подивилися новинку. Тож попереду чекають багато годин обмірковувань і обговорень…
Чи з’являлося у вас відчуття, буцімто «Зоряні війни» йдуть торованою стежкою та іноді рухаються за інерцією? Чи здавалося вам, що знаєте наперед, якими шляхами розвиватиметься франшиза надалі? Можливо, впевнено будували якісь теорії чи принаймні прислухалися до вже наявних? Будьте готові до того, що цього разу ваші очікування будуть перевернуті на 360 градусів.
Як придивитися до визначної саги уважніше, стає помітно, що однією з її основних особливостей є, попри стереотипне сприйняття, не тільки неухильне дотримання магістрального напряму, центральні теми й типові образи, але і здатність відкривати щось зовсім не бачене, пропонувати до уваги як незнані світи й чудернацькі створіння, так і нові межі вже знайомих реалій, нові погляди та рішення. «Зоряні війни» протягом десятиліть не просто запрошують у дивовижну казку, а і продовжують дивувати, постійно зачудовувати знахідками у змісті й формі. Так, кожен новий епізод будується на плечах попередніх, із чималою кількістю запозичень і відвертих повторень. Але практично кожен новий епізод також і привносить своє, відзначається характерними лише для нього рисами, збагачує елементами неповторності. Тож кіносерія завжди милує нас загальною впізнаваністю, водночас вражаючи унікальністю кожної (або принаймні більшості) частини. І чи не найяскравішим репрезентантом вищевикладеної тези є епізод восьмий (і заразом дев’ятий фільм франшизи) під назвою «Останні джедаї». Один із найрадикальніших і, мабуть, найбільш непередбачуваний розділ довготривалої епопеї.
Написаний і знятий Раяном Джонсоном («Цеглина», «Петля часу») фільм варто буде ще довго осмислювати та, звісна річ, передивлятися не один раз. Але одразу можна стверджувати, що він є чудовим результатом фантастично колосальної роботи. «Останні джедаї» містять у собі настільки багато компонентів, що повнішою їх обсервацією ми займемося в окремому матеріалі. Такою насиченістю, яку довелося спостерігати у новинці, важко було похвалитися не те що іншим представників жанру, а й, здається, більшості епізодів самих «Зоряних війн».
Стрічка не лише знає, як занурювати глядача у манливу вигадану реальність і невідривно тримати його увагу протягом усього дійства (це все ж таки характерне достоїнство всієї саги). Вона досконало опановує вміння приголомшувати, а деінде навіть збивати з пантелику. І робить це дуже вправно та ефектно. У деяких моментах важко повірити в те, що щойно побачив, і насправді не все одразу сприймається, але залишається віддатися в руки творців епізоду і прийняти той факт, що «Зоряні війни» не стоять на місці, а сміливо й цілеспрямовано відкривають нові горизонти.
Знято все на традиційно найвищому рівні та, можливо, навіть краще. «Останні джедаї» мають одні з найшикарніших екшен-сцен за всю історію саги. Окремі візуальні рішення просто зачаровують. А спецефекти та дизайн вражають своєю філігранністю.
Щодо якості інших складників також не могло бути й сумніву, і вони не підводять. Це багатогранний, кмітливий сценарій, у якому знайшлося місце для неочевидних і ризикованих сюжетних ходів, для грамотного розкриття великої кількості вже знайомих дійових осіб та представлення цілком нових, а також для доречного коментування усталених норм і понять та влучної самоіронії. Це першокласні акторські роботи надміцного ансамблю. Це і неперевершена режисура, яка виразисто вирізняється на тлі попередників своїм самобутнім голосом і баченням. Крім того, не можна особливо не відзначити антагоніста, саундтрек, міфологію, рефлексію та філософування, ще не бачені локації та фауну, відображення конфліктів, внутрішніх і зовнішніх, проникливі маленькі моменти із фокусуванням на окремих героях і, звісно, підготовлені сюрпризи.
Варто зазначити, що окремі моменти можна охарактеризувати як спірні, тому не всі вони можуть припасти до душі. Але ми задоволені свіжими ідеями та іноді навіть зухвалістю підходу. Франшиза рішуче рухається вперед, водночас перебуваючи у процесі пошуку. До того ж звичних елементів тут також удосталь, а значить, розчаровувати епізод не має.
Крім того, додамо, що попри всю видовищність і динамічність, у певних лініях місцями є значне вповільнення темпу, а деяким персонажам не завжди вистачає поля для більшого розкриття. Але хоча є зауваги щодо вищевказаного, це в жодному разі не критичні проблеми.
Отже, фільм Раяна Джонсона – грандіозний тріумф для улюбленої франшизи. Винахідливий, самовпевнений, вишуканий. «Останні джедаї» дають усе, що хочеться бачити у «Зоряних війнах», і раз у раз пропонують навіть більше.
Як виявляється, «Пробудження сили» було не більш ніж нагадуванням про далеку-далеку галактику та прологом, що готував підґрунтя для ефектного й нежданого кроку в майбутнє саги. Цікаво, що коли після сьомого епізоду ми активно теоретизували й намагалися передбачити подальший розвиток історії, після перегляду цього… ми взагалі не маємо жодного уявлення, куди нас приведе шлях, окреслений у восьмому епізоді. І це теж круто. Ба більше, тепер ми впевнені на всі сто відсотків принаймні у тому, що майбутня трилогія у надійних руках.