Я очікував від цього фільму… нічого. Майкл Фассбендер, лице котрого мене бісило щоразу як я його бачив, обідрані та противні асасини, каламутні трейлери, якось це все лиш забирало бажання дивитись фільм. Особливо, глянувши на оцінки критиків та відсоток 17% в Rotten Tomatoes, я вже почав готуватись не так горіти на цей фільм, однак після перегляду, захотілось знайти кожного з тих так званих “критиків” і плюнути їм у лице.
Тож у огляді я спробую пояснити, чому фільм “Кредо Асасина”, або ж “Кредо Вбивці” цілком хороша кіноадаптація відомої серії відеоігор.
Сюжет
Як би хто не плювався та що б не говорив, сюжет у фільмі цілком нормальний і навіть хороший.
З чим, мабуть, погодиться більшість, так це з тим, що стрічка переглядається на одному диханні, адже усе відбувається, на перший погляд, надто швидко, у чому наче й повинен бути значний недолік фільму. Однак, подумайте, чи змогли б ви так само інтенсивно та без думок про те, коли це вже закінчиться, переглядати фільм, якби він приділяв більше уваги деталям, або ж, принаймні, деякі сцени б стали більш зрозумілими та обширними. “Кредо Асасина” просто має незвичну для більшості сучасних блокбастерів (хоча чи справді це блокбастер, я б посперечався), та й просто фільмів побудову. От як ви звикли, початок – невелика драма, бійня, просто інтенсивний розвиток подій, далі уповільнення (зав’язка), легке наростання, десь на середині фільму знову інтесивність зростає (доходимо до кульмінації), потім знову спадає, нас підготовують до кінця, який, як правило, найбільш інтенсивний та яскравий (розв’язка). Це основне правило побудови будь-якого змістовного витвору як в кіно, так і в музиці й літературі.
У “Креді” ви цього не побачите, упродовж всього фільму панує одна і та ж атмосфера, це коротенькі уривки, немов спогади, які головний герой вирішив комусь переповісти по пам’яті, сюжет чітко розграфлено, схоже як розділи в художній літературі, і це вдало підібраний формат. Але тут й багато-хто, знову ж, жалітиметься, що фільм складний та незрозумілий, нормально сприйняти його зможуть тільки фанати, але як на мене, такі люди просто дивились не мозком, а очима. Ще перша хвилина фільму в кількох словах пояснює, навколо чого все буде в’язатись – яблуко Едема, і цього вже цілком достатньо щоб хоча би приблизно розуміти, що до чого. А тобто, фільм може бути цілком доступним і людям, котрі геть не знайомі з серією Assassin’s Creed, і за це сценаристів дійсно варто похвалити.
За що ж можна насварити сюжет, то це за велику кількість ідіотських моментів, які зі здоровою логікою ну взагалі ніяк не в’яжуться. У фільмі ледве не кожні 10 хвилин відбуваються такі речі, що сценаристів хочеться посадити на гострючу палю і приклеяти скотчем до лиця власний сценарій. Його, на хвилинку, писало цілих три людини, і це мало б позбавити кінцевий результат такої кількості кіноляпів, але… з іншого боку, таких речей по горло майже в кожному фільмі, просто в “Креді” кіноляпи надто сильно лізуть в очі (особливо повеселив момент, як асасини наприкінці без палива пробрались до лігва тамплієрів).
Мотивації у персонажів подекуди теж бракне, однак в цілому їх вчинки розумні та зважені. Каллум Лінч (головний герой), на перший погляд, її позбавлений, але згадавши, що деякий час тому він мав померти під струменем напруги, і йому, навряд, залишилось що втрачати, його вчинки, особливо, останню синхронізацію з анімусом, швидше, можна пояснити як допитливістю з думкою: “А що буде, якщо…”, після чого Каллум все ж зрозумів власну істину і знайшов те, заради чого можна жити – орден Асасинів.
В цілому, сюжет поганим я б не назвав, він може бути подекуди наївним, але зате він цікавий, інтенсивний, динамічний, ЗРОЗУМІЛИЙ та інтригуючий.
Персонажі
Ще з перших кадрів фільму, побачивши Фассбендера, я зрозумів, що це саме той актор, як потрібно, ні більше, ні менше, хоча в трейлерах, знову ж, неймовірно гидився такому головному героєві. Зі своєю твердою харизмою, зрозуміло ще з самого початку, яким він є. Міцний, розумний, зважливий, жартівливий та інколи запальний, саме таким є персонаж, зіграний Майклом Фассбендером.
Стосовно Маріон Котіяр, вона сподобалась, так, зіграна нею роль мені сподобалась. Стосовно її пауз у репліка, наївності та тупості загалом, то це вже проблема людей, котрі хотіли її бачити не такою. Акторка, як не як, а зі власним характером, вона теж стримана, тонка та співчутлива, у неї є своя мотивація, думка, врешті-решт, вона не тупа ідіотка без права голосу, гаразд, трохи наївна, але в цілому персонаж її цікавий та розкритий.
Другорядні персонажі надто картонні та без емоцій, хоча вони всеодно цікаві і хотілося б дізнатись про кожного значно більше. Гаразд, була б хоч половина картонних, але тут такими є майже, а може таки всі другорядні герої, і за це не можна не насварити.
От де акторська гра програє, так це в середньовічній Іспанії. Предок Лінча та його спутниця-асасинка, мабуть, найкартонніші у всьому фільмі, можливо, це все тому що вони асасини, і такими холодними повинні бути асасини, однак згадайте хоча б Едварда Кенуея з “Чорного Стягу” (цю гру свого часу пройшов на 20 фпс), навіть Конор із третьої гри серії був жвавішим та емоційнішим. Та й усі інші середньовічні персонажі такі ж картонні лапухи, і тут це не харизма, а просто погана робота режисера та, власне, акторів.
Постановка
Хоч і з кольорокорекцією та фокусуванням камери явно перебрали, екшн у фільмі виглядає крутезно. Особливо класні ті моменти, де асасини повторюють рухи, які були звичними для більшості ігор серії (вбивство з повітря, чи хоча б той же стрибок віри). Бійки динамічні, серйозні, просто крутезні та красиві, а та нереалістична кольорокорекція лиш додає їм ізюминки, хоч і через неї Іспанія виглядає, немов це десь посеред Сахари. Також респект, що зробили сцени в минулому іспанською мовою з субтитрами, що додало ще більшої атмосферності та відчуття, що це, трясця, середньовічна Іспанія!
Архітектура, будиночки, одяг та самі люди виглядають неймовірно, що з одного боку добре, бо гарно, а з іншого погано, бо в реальності це все виглядало більш ніж вдвічі не так красиво. Сучасний світ теж “відтворили” доволі непогано, хоч і там без кольорокорекції не обійшлось. Фільм надто гарний, а чи добре це, чи погано, вирішувати вже вам.
Також звеселило те, що слово “вбивці” в українській локалізації все ж замінили на “асасини” (схаменулись нарешті), хоч і локалізована назва фільму змін не зазнала.
Підсумки
Так, фільм має свої недоліки, але він і не такий, що на оцінку 1.7, як на RottenTomatoes, це хороша і кіноадаптація відомої серії відеоігор, і просто непоганий фільм-драма. “Кредо Асасина” – вдалий початок для Ubisoft у кіно, і я з нетерпінням чекатиму продовження.