РАДИМО ЧИТАТИ СТАТТЮ ПІД МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД, ЗАПРОПОНОВАНИЙ НИЖЧЕ
Бунтар 1 – вже другий експеримент Disney над всесвітом Зоряних Війн. Тогорічне “Пробудження Сили” Дж. Дж. Абрамса не може похвастатись високими оцінками як від палких фанатів, так і від пересічних диванних критиків. Цьогоріч творці Міккі Мауса вирішили трішки змінити свою стратегію, створивши Бунтаря, котрий є таким собі флешбеком у минуле і розповідає про цікаву історію, що сталась напередодні найпершого фільму зі всесвіту, “Нової Надії” (1977)
Що ж вийшло у Disney цього разу? Все знову настільки ж погано? Або ж значно краще? Про це ви зможете дізнатись у нашому огляді на фільм “Бунтар 1. Зоряні Війни. Історія.” (без спойлерів)
Сюжет
Починається фільм дуже і дуже сіро, хоча й, власне, події розвиваються неймовірно інтенсивно: ось ти на дві хвилинки в цій локації, далі на хвилинку в цій локацій, далі знову дві хвилинки в іншій локації і т.д. Не встигаєш ти усвідомити, що відбувається, як треба спостерігати вже за новою дією. А вищезгадана сірість полягає в тому, що ніякої тобі ні бійки, ні сварки, нічого, що б запалило в душі бажання дивитись цей фільм. Якісь космічні баталії чи збройні сутички, стихійні лиха чи гострі суперечки, таким має бути пролог хорошого атракціону (а саме атракціоном і є цей фільм), а натомість нам демонструють мелодраму, і як виявляється, геть недоречну мелодраму.
Далі сюжет потроху жвавішає, починаєш розуміти хто є хто і що він робить, відповідно й зникає відчуття “Га? Шо? Коли? А як?”, можна нарешті злитись з сюжетом в одне ціле русло і спостерігати за інтенсивним розвитком подій. Оскільки далі сюжет не збавляє обертів, все досі відбувається занадто швидко, хоч і вже більш-менш зрозуміло, особливо неприємим буде цей факт для фаната Зоряних Воєн, котрі прийшли краще пізнати природу планет, культури рас та лінії на костюмах штурмовиків. Із персонажами та їх мотивацією спрацьовано, вочевидь, нашвидкуруч, як особистостей їх майже не розкривають (про це далі детальніше), мотивації в них теж недостатньо.
Якщо ж описувати сюжет коротко, то його крутість росте немов у геометричній прогресії. Початок нудний та незрозумілий, з серединки все починає прояснюватись, далі, від моменту організації фінальної бійки динаміка наростає, наростає і ще раз наростає, доки… (про те що після “доки” в кінці)
Ну і загалом сюжет доволі непоганий, він має логічну послідовність, взаємозв’язок. Він ні перенасичений, ні занадто сирий, незважаючи на чималу кількість недоліків, сценаристів все ж можна похвалити.
Персонажі
Як було згадано вище, пероснажі тут нерозкриті та часто без мотивації. Наприклад, найхаризматичнішим персонажем у фільмі є дроїд, роль котрого ще й другорядна, респект Алану Тудику.
Але найбільше мені не сподобалась саме Фелісіті Джонс, котра й зіграла Джин Ерсо. Акторка абсолютно без емоцій, як і більшість із акторів. Але чорт забирай, ти ж головна героїня, не в останню чергу від тебе залежить успішність фільму – смійся, плач, зачаровуй! Але ні, навіть найприхованішої усмішки ви не дочекаєтесь від цієї дамочки, лице Джин упродовж всього фільму кам’яне, занадто кам’яне. З іншими персонажами те ж саме. Кого ж можна похвалити за гарно зіграні ролі, так це Різа Ахмеда, Донні Єна та Алана Тудика.
Також значною проблемою цього фільму є те, що він не дає запам’ятати імена дійових осіб. По-перше, тому що ти просто не встигаєш, по-друге, тому що вони ну вже занадто незвичні та дивні. І так, після перегляду можеш пригадати тільки ймення головної героїні.
Незважаючи на те, що акторів на ролі підібрано дуже навіть доречно (зараз я керуюсь саме лицевим оцінюванням), вони зі своїми ролями не впорались, а дарма, хороша акторська гра могла б тут зіграти неймовірно велике значення.
Картинка
Ну… це ж Дісней, що тут про картинку говорити? Вона неймовірна! Усе намальовано надто гарно, аж настільки що хочеться забути про усі ці сюжетні просідання, беземоційність акторів та інші недоліки. Фільми про Зоряні Війни завжди слід дивитись очима, а особливо коли вони зроблені у 2К16. Це все неймовірно гарно! Гарніше навіть ніж у Пробудженні Сили, тому якщо будете йти на цей фільм у кіно, дивіться його хоча б в звичайному 3D.
Все ж давайте трішки детальніше про картинку та загальну стилістику. Стилістика хороша, кожна піщинка на землі чи тріщина в стіні, це можна побачити й у декорації, яка потрібна лиш на дві секунди. Найбільшої поваги заслуговує те, що Disney все ж зберегли атмосферу 4-5-6 частин, нехай не повністю, далеко не повністю, але хоч частково вони її утримали, за це окрема подяка від мене та від палких шанувальників усесвіту Джорджа Лукаса.
Висновки (великі висновки)
Від моменту організації фінальної бійки динаміка наростає, наростає, і ще раз наростає, доки таки не починаєш співпереживати персонажам, їхній долі та кожному повстанцю. Серце калатає кожної секунди, і ти хрестиш пальці, щоб ті кляті креслення таки передались раді повстанської армії. Кожна загроза життю Джин та її напарника змушує співпереживати, співпереживати хоч і персонажі кам’яні, а сюжет слабкий. А потім стається кінцівка… просто шикарна кінцівка! Ідіть на цей фільм хоч для того, щоб побачити цю кінцівку. Вона порвала, порвала так, що я таки отримав кайф та заностальгував, заностальгував за класичними Зоряними Війнами.
“Нова Надія”, “Імперія завдає удару у відповідь”, “Повернення Джедая” – ось вони, найкращі Зоряні Війни, справжні, ті, завдяки яким в цьому всесвіті почали кохатись сотні мільйонів людей. І я душу б віддав, якби Дісней перезняла оригінальну трилогії, просто перезняла без змін в сюжеті, але це, скоріш за все, завжди буде лиш мріями хворих фанатів.
Однак після того я ще раз задумався: “А про що цей фільм?” Про Джин Ерсо? … Ні. Про міць повстанців? Теж ні. Про любов, про журбу, про війну, про сім’ю? Бунтар 1 не має основної думки, прихованого змісту, і в цьому основний недолік фільму. Розкрили б вони краще незламність духу повстанців, запеклу боротьбу за волю, жагу до помсти чи командну дружбу, впровадили б це як ідею, підтягнули трішечки сюжет та сильніше персонажів і все, 10/10, фільм шикарний! А так атракціон та й усе…
Але навіть те, що є вже гідна заміна “Пробудження Сили”, чекатимемо 2018 та 8-му частину, і нехай: