Огляд темного фільму «Темна вежа» — невже все настільки погано?

Текст огляду написаний у доволі виразному поєднанні розмовного та публіцистичного стилів через небажання автора його стилізувати, тому ми радили б вам краще переглянути відеоверсію огляду, адже так ви краще зможете відчути емоційне наповнення цього бездушного тексту. Приємного читання! 

Кажуть, що найоб’єктивніше можна оцінити фільм, знаючи про нього мінімальну кількість інформації.

Я не читав книги Стівена Кінґа, не цікавився процесом створення «Темної вежі» і сьогодні сходив у кіно, щоб переглянути екранізацією найпопулярнішої серії романів одного із найпопулярніших письменників-фантастів сучасності.

Після перегляду фільму я, першим ділом, зайшов на Rotten Tomatoes, аби поглянути, як же оцінили «Вежу» так звані критики.  Загалом, я не здивувався середньому балові критиків у вигляді дев’ятнадцятьох відсотків зі ста, на відміну від користувацької оцінки, яка склала лише шістдесят п’ять відсотків.

По сюжету Темна вежа доволі слабка, адже фільм на таку серйозну тему, яка повністю перебудовує все твоє уявлення про цей світ, як на мене, не повинен був отримати хронометраж у півтори години. У цю історію треба повірити, відчути її і захоплюватись нею, а «Темна вежа» не дозволяє цього зробити, бо… вона просто не встигає — саму темну вежу в цьому фільмі показали лише на кілька секунд.

Можна на приклад навести екранізацію «Володаря перснів», яка свого часу стала культовою. Перший фільм серії був дуже повільним. Сама зав’язка цієї стрічки розтягнулася більше, ніж на пів години. Але натомість за цей час фільм зміг чудово ознайомити вас із персонажами, розкрити кожного та прив’язати вас до цієї історії.

У «Темній вежі», насправді, все намагається працювати приблизно так само, як у тому ж «Володарі перснів», адже перші десять хвилин фільму повністю відбуваються на Землі… хоча, не так, на нашій Землі. ;)Нас дійсно хоч так-сяк, але намагаються ввести в колорит сім’ї Чеймберсів, у якій проживає Джейк, головний герой. Взагалі, у них там все доволі цікаво: мама любить Джейка, але Джейк більше любить батька, який загинув під час гасіння пожежі, а от коханець мами Джейка недолюблює хлопця та з радістю би здихався від нього).

Але попри це кінострічка постійно кудись поспішає. З однієї розмови Джейка із психіатром… стривай, то був психіатр… чи психолог? Чи психотерапевт… от вже ці лікарські назви. Так от, із їхньої розмови можна було справді збудувати цікавий діалог, наповнений розумними думками та дискусією, але натомість ми отримали не дуже доречні з боку психолога… нехай таки психолога… переконання про те, що Джейк усе вигадав.

Ну а ще я не зрозумів, як це так стрілець Роланд може не знати, як виглядає парк розваг, або ж вважати що хот-доґ готується із собаки, проте чудово розуміти, що його пістолі називаються револьверами, а бензин при зіткненні з кулею вибухає.

Самих акторів у фільмі бетонно-картонними, можливо, і не назвеш, проте вони постійно похмурі та безрадісні, і це стосується усіх без винятку, навіть Волтера (у виконанні Меттью Макконехі, між іншим… хоча, як на мене, на цю роль міг би значно краще підійти Том Гіддлстон, найбільш відомий як Локі в кіновсесвіті Marvel), адже Волтер ніби і постійно корчить на своєму обличчі усмішку, але, от серйозно, чи пожартував чи він, чи хто-небудь інший хоч раз у цьому фільмі? (прихована насмішка над ознайомленням Роланда зі світом XXI ст. не рахується)

Звісно, все можна було б пояснити тим, що жанр у цього фільму не такий, щоб жартувати, але ж… трясця, у «Темної вежі» навіть немає якогось одного, визначеного жанру. Це і фантастика, і апокаліпсис, і… постапокаліпсис, і драма, і в деяких місцях так званий горор, і навіть вестерн… цьому фільму не вистачає хіба що спінерів.

Хоча, загалом, із кількістю жанрів у фільмі все так само, як і у книгах, але тут є один нюанс, який полягає у тому, що серія романів «Темна вежа» складається із восьми великих книг, а фільм лише з півтори години хронометражу, не рахуючи титрів, тож запхнути все у такий невеликий фільм було явно не найкращою ідеєю.

Що ж, давайте тепер поговоримо про картинку. Вона… хороша, непогана, доволі приємна та протягом усього фільму, так би мовити, тримається одного і того ж духу.

Особливо я запам’ятав отих демонів, які напали на стрільця Роланда та Джейка посеред ночі. Вони дійсно такі… чужі, не схожі на будь-яких інших подібних потвор з інших фільмів про монстрів.

Взагалі, оця горор-частина «Темної вежі» справді виглядає круто, а самий фільм місцями моторошно.

Але от операторська робота мені геть не сподобалась. Кадри занадто часто змінюють одне одного, так ще й постійно то зменшуючи, то збільшуючи зображення, що дуже сильно впливає на орієнтацію глядача у просторі.

Загалом, фільм «Темна вежа» це такий собі середнячок, у якого є проблеми багатьох інших екранізацій книг. Чи радив би я вам йти на цей фільм у кіно? Так, якщо ви читали романи Стівена Кінґа, або ж якщо хочете переглянути незвичайний фільм, адже Темна вежа дійсно не схожа на велику кількість інших фільмів сучасності. В усіх інших випадках… навряд вам варто йти в кіно на цей фільм, якщо маєте можливість деінде з користю витратити ту сотню, чи пів сотні гривень, які ви заплатите за квиток.