Мабуть, кожен із вас вже встиг почути про нове марвелівське творіння – серіал «Шибайголова», а якщо ні, то про ряд коміксів з історією про сліпого супергероя Метта Мердока ви точно чули.
Здавалося б, ще одна звична картина про чоловіка в спандексі із пружними сідницями, стильно вкладеним волоссям та мускулистими руками й не більше. Але ні, «Шибайголова» створив справжній фурор та став одним із найкращих серіалів 2015 року. І Марвел, вперше за довгі роки створивши дійсно справжню годноту (за винятком Депула), звісно ж, вирішили не зупинятись на досягнутому та одразу ж за першим сезоном серіалу випустили ще й другий.
То що ж у них вийшло на цей раз? Неймовірне продовження, чи може… провал? Усе це ви дізнаєтесь у черговому огляді від Пінгвінят;)
Досі Годнота?
Що ж… хто б що не казав, та що б не доводив, але другий сезон Шибайголови – це вже далеко не те видовище, що було раніше. Серіал втратив свою епічність, тепер це не той Шибайголова й зумовлено це кількома доволі жирними причинами.
Чарлі Кокс в ролі Метта Мердока
Коли переглядаєш перші серії – ситуація ще доволі терпима й перших 3-5 серій підміни ви майже не будете відчувати. Адже тут на вашу тарілочку накладають величеньку масу подій й ситуація розгортається вельми мобільно. Також, однією із причин, на якій базуються майже все, що є на початку – це поява Карателя, історія якого виступає доволі трагічною та несе за собою згусток таємниць, починаючи від імені загадкового вбивці й закінчуючи деталями його сімейного життя. Тай взагалі, складається таке враження, наче про одного Карателя й будуть торочити у всіх 13 серіях, тому що цього хлопця там настільки багато, немов справжня назва картини – «Каратель», а не «Шибайголова». Та кого і як це б не дратувало, та образ цього божевільного головоріза Джон Бернтал втілив у собі на відмінно й спостерігати за історією Карателя (Френка Касла) буде цікаво, мабуть, кожному із вас.
Так ось, коли закінчуються ось ці, так би мовити, «вступні» серії – ситуація значно погіршується й «Шибайголова» нарешті перестає бути тією цукерочкою, якою ми звикли його вважати. Першою тому ознакою є вже зовсім не та динамічність бійок, важко пояснити, яким чином, але вона просто банально зникла й остання дійсно крута бійня проходить в 3-4 епізоді, коли Мердок посеред ночі рухаючись сходами з височезного будинку, викошує десятки бандюків (і тут ви можете подумати, що жирненький СПОЙЛЕР, але не зовсім). Все – після цього майже всі бійні стають не те, що не цікавими, до того ще й просто не логічними, адже сам Шибайголова весь час міситься по-різному: сьогодні, немов після гулянки, завтра – немов під дією батончиків з білком, ще пізніше – під спиртним.
А ще ж бісить те, що кожен раз, коли Мердок виходить на світ у своєму костюмчику – це завжди має бут ніч. Ну зрозуміло, він супергерой під прикриттям, в нього є особисте життя та робота, але ж, невже, не можна хоч трішки все це лайно освітити, він ж не Бетмен, що кожний кадр з «Дияволом Пекельної Кухні», як його кличуть, повинен бути в такій темноті, що чорт розбереш, де його пика, а де ніс. Й навіть, якщо взяти весь сезон, всі 13 серій довжиною в цілих 50 матері хвилин, кожна поява Шибайголови супроводжується цією темнотою.
І… раз згадали Бетса – то даний супергерой, немов марвелівський прототип кажанчику. Адже, у нього, по суті, та ж мотивація – «очистити місто від покидьків», ті ж правила – «Усіх калічити, нікого не мочити» й та ж бісова темрява, яка так встигла напекти, що можна тільки через це вже знижувати оцінку.
І так, «Шибайголова» вже не та годнота, що раніше… ну геть не та.
Невже Зовсім Не Годнота?
Якщо ви раптом подумали, що на цьому все – усі недоліки серіалу закінчились – то ви сильно помиляєтесь, адже це ще далеко не кінець.
Наступною річчю, яка дійсно дратує є надмірна кількість діалогів, адже їх в серіалі настільки багато, що спробуй знайти гідного супротивника на ринку кінематографії, де б було стільки ж теревень. Ну гаразд, цей фактор ще можна було б пробачити, але ж ледь не половина цих балачок просто ні до чого й складається враження, що це сценаристи вирішили так насолити глядачам (просто, з невідомих причин). І що ж, одразу усі ці теревені приводять до неймовірної затягнутості серіалу, адже одна єдина серія в цілих 50 хвилин, інколи й взагалі в цілу бісову годину – це просто шарлатанство, марнотратство та вимотування людського часу й якби забрати з «Шибайголови» усі непотрібні\нудні\безглузді моменти – то загальну довжину серіалу можна було б скоротити… приблизно вдвічі.
Вінсент Д’Онофріо в ролі Уілсона Фіска
А тепер до достоїнств
Єдиним, дійсно відчутним сюжетним плюсом картини є те, що серіал неймовірно непередбачуваний й ті моменти, які здавалося б, ви вже знаєте на перед, повертаються до вас зовсім не тим боком, яким ви очікували, і це без сумніву збільшує вашу зацікавленість та інтригу загалом. Щодо інтриги, то це – той фактор, завдяки якому будь-якому серіалу можна пробачити чимало недоліків, однак на цей раз у «Шибайголові»… інтриги не те, щоб немає взагалі, вона є, але її геть дріб’язок та й то, сильно вона не допомагає, це швидше виглядає, немов дешевий прийомчик відмазки, типу «Подавіться й відваліть від мене нарешті» і не більше.
Серед хороших якостей другого сезону ще можна звернути увагу на досі якісну акторську гру, адже до цього пункту претензії є, але їх зовсім небагато. Той же Чарлі Кокс щоразу вживався у свою роль доволі переконливо й спостерігати за тим, як помалу на його очах руйнується все, що в нього було все ж на дивовижу цікаво. Поміж персонажів також радимо звернути увагу на Елдена Хенсона та його персонажа – Фоггі Нельсона, який не гірше за Кокса (не потрібно сміятись, це ж прізвище врешті-решт) втілився в ролі безкоштовного адвоката. Також доволі спірним персонажем стала Електра, яка, по суті, від початку поводить себе не краще пересічної повії, однак з часом її історія набирає нових обертів й нам дають можливість дізнатись більше про цю загадкову жінку, історія якої до кінця сезону досі залишається оповитою таємницею та десятками запитань.
Ну добре, Не Годнота.
Ось таким власне й вийшов огляд другого сезону «Шибайголови», і якщо ви уважно читали – то помітили, що тут погані сторони з величезною перевагою переважають хороші.
І не кажіть, що ми просто взяли, виписали на чернетку всі недоліки серіалу й з них почали ліпити огляд. Насправді, це не так, тому що навіть шукаючи лиш хороше, – ви все одно б наткнулись лиш на розчарування.
Надіюсь, вам сподобався цей на дивовижу трольний огляд. Свою думку щодо «Шибайголови» та будь-що інше пишіть у коментарі. Для вас як завжди старалась команда Pingvin.pro.
