Усім привіт! Влітку до українського кінопрокату потрапила стрічка «Шульга», і тому, шановні читачі, пропоную власний «розбір польотів», а також можливість дізнатись, чи варта стрічка Вашої уваги.
Режисером фільму виступив Антуан Фукуа. Остання робота даного суб’єкта кіномистецтва була не зовсім вдалою, що викликало в мене значне розчарування та навіть обурення! Фільм за участі Дензела Вашингтона та Хлої Морець, що в українському прокаті отримав назву «Праведник» виявився повним провалом. З «Шульгою» я познайомився після перегляду трейлера в мережі, і він викликав двоякі враження. Сама ідея не нова, та почувши такі імена, як Джейк Джиленхол, Рейчел МакАдамс, Форест Вітакер, Курт Саттер в ролі сценариста, добре відомий як творець драматичного телесеріалу «Сини Анархії» я не зміг пройти повз.
У стрічці мова піде про «потойбічну» сторону кар’єри Хоупа – сім’ю. Поза межами рингу він – Біллі «Великий» Хоуп – люблячий батько та чоловік, та водночас незграбна доросла дитина. Прослідковується вся складність та сила його зв’язку із сім’єю.
Саме тут вступає в дію важливий елемент – актори, і зараз хочу зупинитись на основному, на тому, що й зробило цей фільм атмосферним.
Розпочну з головного героя. Джейк Джилленгол зіграв вищезгаданого Біллі Хоупа. Скажу відверто, я був вражений переконливою грою Джейка. Персонаж переданий та розкритий на всі 100%. В одній сцені можна побачити просто фонтануючу багатогранність емоцій, яка створює чудову атмосферу, що в сукупності допомагає осягнути те, що саме відбувається на екрані.
Розповідаючи про шлях Хоупа, слід згадати про шлях самого Джейка до цієї ролі. Варто відзначити, що до неї він готувався 5 місяців, по декілька тренувань в день. Сам Джиленголл розповідав, що до початку зйомок нічого не знав про бокс. На кожному тренуванні Фукуа особисто контролював процес. Пізніше Антуан розповів, що це фільм про самопожертву, і він був готовий жертвувати своїм часом та планами задля досягнення потрібного результату, і повірте, він не розчарує вас!
Особисто я вважаю цю роль найкращою в кар’єрі Джейка, він здійснив феноменальну роботу над персонажем, що відчувається практично в кожній сцені!
Рейчел МакАдамс – Морін Хоуп – дружина Біллі та фактично голова сім’ї. На мою думку, її завдання як актора полягало в тому, щоб за доволі короткий час адаптувати образ сильної жінки під люблячу дружину, та показати всю свою значимість не лише в житті Біллі, але для всієї сім’ї. І вона справилась із завданням, хоча, як би вона добре не відіграла, банально бракує часу, щоб цей образ засів в голові глядача зі всією силою вкладеного творцями в нього трагізму.
Не можу не згадати про ще одну цікаву фішку, що є однозначно заслугою сценариста і Джейка. Протягом фільму персонаж Джиленголла всіляко намагається доповнити персонажа дружини, підкреслюючи її статус в сім’ї. Це звісно добре,та проблема збереження образу лежить знову ж таки на сценаристі, що «не дотягнув» образ Морін до потрібної кондиції.
Кертіс Джексон (він же 50 Cent), персонаж якого виступає промоутером Біллі. Цікавим фактом слугує також і те, що в реальному житті «Фіфті», окрім музики, заробляє на хліб аналогічним ремеслом. Говорячи про його роль, можна сказати, що в принципі, він справився з поставленою задачею, такий собі класичний бізнесмен-кар’єрист, якого начебто хвилюють чужі проблеми. Та зі своїм кам’яним флегматичним виразом обличчя, не завжди вписувався в події на екрані.
Останнім персонажем, про якого піде мова, та не останнім за значимістю буде донька Біллі, яка є каталізатором його волі, його успіху, та й взагалі, всім, що є цінним для персонажа Джейка. Маленьку дівчину Лейлу Хоуп втілила Уна Лоуренс. Я не люблю говорити про дитячі ролі, та пропусити її я звісно ж не міг, адже вона є однією з ключових осіб як і в житті «Великого» Хоупа, так і в сюжеті фільму. Відіграла вона добре, та все ж, я не завжди розумів її поведінку, наче вирізали один важливий момент її становлення як персонажа, а сам образ почав відкриватись лише під кінець фільму.
Музика. Протягом всієї стрічки грала правильна музика, завжди в такт з динамікою подій, добавляючи атмосфери та налаштовуючи персонажа на потрібний лад. А композиція Джеймса Хорнера стала останньою в кар’єрі композитора, який загинув 22 червня в авіакатастрофі.
Висновок. Знаєте вираз: «Не судіть про книгу по її обкладинці»? Підбиваючи підсумки, хотілося б сказати, що й справді, незважаючи на доволі слабкий, заїжджений сюжет, творці майже змогли добитись потрібного рівня драматичності, досягненню якого перешкоджали певні мінуси, описані вище. Та попри все, фільм має доволі багато плюсів: на Вас чекає грамотна режисура, чудова постановка боксерських поєдинків та серйозний акторський склад , який, гарантую вам, не розчарує. Фільм однозначно вартий перегляду, бажано у кінотеатрі, адже при перегляді вдома атмосфера буде не настільки повною, а бої не настільки видовищні. Також хочу нагадати: оскільки період прокату стрічки завершується, то поспішайте оцінити її, шановні читачі!