«Слуга народу» — один із найпопулярніших українських серіалів. Але це й не дивно, адже історія про звичайного вчителя історії, який так спонтанно став президентом країни, можливо, не найоригінальніша в кіно, але належним чином екранізована, мабуть, вперше.

І хто б що не казав: чи то серіал антиукраїнський, чи то жарти там «комуністичні», чи команда «Кварталу» в головних ролях — не серйозно, але давайте розглядати серіал саме як кінороботу, і оцінювати акторів не за статусом, а за поведінкою в кадрі.

Особливо актуальним буде наш огляд, враховуючи, що кілька днів тому закінчився другий сезон серіалу, про який і поговоримо нижче.

Сюжет

Сюжет — річ, яку в цьому серіалі об’єктивно оцінити неможливо, бо протягом перегляду деяких серій здається, що автори фільму просто забували, що саме вони знімають: комедію, драму, політсатиру чи детектив.

Загалом серіал ми можемо поділити на чотири послідовні шматки, дійсно зв’язані жанром. Два із них, в цілому, є цілком непоганими й цікавими, а от інші два як не жах, то точно не варта до перегляду кінопродукція.

І ситуація інколи стає настільки дивною, що наводить на сміх. Ще кілька днів тому ти дивився 30-хвилинні серії, з голови до ніг напхані гумором, сатирою і розважливістю, а вже сьогодні після перегляду нової серії не можеш пригадати жодного жарту, бо… його там не було.

Особливо впадає в очі дивна манія робити тонни сцен, які ніяк не стосуються реальності. То присвятять цілу серію Україні без людей, то півсерії Україні, де один долар коштує 100 гривень, то ще десь обведуть глядача за носа, марнуючи його час утопічними або антиутопічними неможливими варіаціями подій.

Самий сюжет здебільшого непоганий, інколи навіть дуже цікавий, веселий і атмосферний. Хоча є і чимало добрячих сюжетних дір, порушень логіки та інших нелогічностей (про кіноляпи вже не говоритимемо). Окремо варто відзначити частину, де сюжет переплітається із фільмом — мабуть, це все ж найкраще пропрацьована частина серіалу.

А ось жарти все ж тут вельми непогані. Їх багато, на різні смаки: тонкі, грубі, сатира, гумор, але найголовніше, що вони справді якісно зроблені й дещо «крилаті». Одразу згадую історію про «чесного» суддю, який все життя їв «Мівіну» пластмасовою виделкою, набиваючи ціну.

Актори

Дивна річ, але з акторкою у «Слузі народу» така ж біда, як із сюжетом. Навіть перевірені часом актори «Кварталу 95» в деяких серіях грають фальшиво.

Той же Володимир Зеленський, виконавець головної ролі у серіалі, на початку грає сердитого і сконцентрованого управителя, потім більш розважливого президента, потім невпевненого, потім ще інакшого, і ще інакшого — характер персонажа змінюється без будь-якого серйозного зовнішнього чинника, що, звісно ж, є мінусом для серіалу.

Персонажів теж, як таких, не розкривають. При тому, що для цього є безліч можливостей, адже серіал ніскілечки не обмежений хронометражем. Тож спокійно можна було прописувати хоча б 5-хвилинні сцени для кращого ознайомлення із дійовими персонажами, замість непотрібних шматків про долар по сто гривень тощо.

Зі справді хороших і, що важливіше, цілісних акторських робіт можна відзначити Юрія Івановича Чуйко, зіграного Степаном Бокланом, Сергія Мухіна, зіграного Євгеном Кошовим і ще Олексія Кірющенка, який зіграв одразу кілька ролей: екс-президента та кінорежисера (так, ми знаємо, що він ще й режисер серіалу).

А ось кого можна впевнено покритикувати — Дмитра Суржикова, який зіграв Дмитра Сурикова (ні, помилки тут немає). Перше, що впадає в очі це дубльований поза кадром голос, який попри своє мелодійне звучання лише забирає у персонажа реалістичність, та і сам актор якийсь надто лиховісно-діловий, не відчувається у ньому душа.

Також не сподобалася робота Жанни Богдевич, яка зіграла народного депутата Жанну Борисенко. Не менш награний та неживий персонаж, якого просто не хочеться слухати, не кажучи вже про якісь емоційні переживання.

Знімання

Хоча б естетична частина нового «Слуги народу» не ділиться на погану і хорошу. Вона тут, дякувати небесам, просто хороша.

Почнемо зі знімання. Воно доволі таки просте, легке до сприйняття і має на меті просто красиво подати глядачу матеріал, без жодної зайвини. У місцях, де потрібно показати кадри з висоти, у швидкому русі або в інших незвичних обставинах теж не розгубилися. Так, ймовірно, були невдало підібрані ракурси, рухи камери та інші негаразди, але протягом неприскіпливого перегляду більш-менш прискіпливого ока на це уваги не звертаєш.

З кольорокорекцією теж вийшло щось середнє. Трішки «приперчили», де потрібно, а де-не-де й взагалі картинка майже природна.

Особливо сподобалися сцени з демонстрацією інфраструктури Києва. Місто виглядає гарно, цілісно, миловидно. Найкраще це продемонстрували на вступній заставці до серіалу.

Висновок

Узагальнуючи, хочеться подякувати авторам серіалу за непогану, свіжу та потрібну в наш час спробу зробити хороший серіал на таку соціально-політичну тему. Працювати є над чим, але і в такому вигляді, як зараз, серіал не соромно рекомендувати до перегляду любителям жанру жанрів.

ОЦІНКА: 65/100