«Ти — квач!»: дитячі забавки дорослих (огляд)

Вир емоцій, безумства, повного треша викликав перегляд нової комедії «Ти — квач!» Джеффа Томсіча. Здавалося б на перший погляд такі безглузді речі, дитячі забавки, але сюжет вартий уваги. Перші кадри: «Засновано на реальних подіях» і крутий музичний трек уже говорять самі за себе. За основу сценаристи Марк Стейлен та Роб МакКиттрик обрали матеріали газети «The Wall Street Journal». А втілити в життя цікаву задумки допоміг зірковий акторський склад, просто «цукерочка». Далі докладніше.

Щорічно весь травень п’ятеро давніх друзів відводять на гру у квача. Це змагання в них проводиться з першого класу. Хоча вони вже встигли й одружитися, і дітей народити. Друзі ризикують усім, щоби перемогти. І ціна цього всього — не відчувати тягар «лузера» протягом наступного року. Як наприклад, Джеррі, який ніколи не був у ролі квача — його ніхто не може зловити вже 30 років. Навіть зараз, коли він повинен бути легкою мішенню через своє весілля, у решти гравців нічого не виходить. Джеррі дуже хороший у цій небезпечній грі. І це змагання дійсно об’єднує друзів. Вони готові тікати один від одного в різні частини країни, але все одно рано чи пізно знову зустрінуться.

Перші секунди змусили напружити животи та приготуватися до справжньої комедії. Варто наголосити, що рейтинг зазначений як 18+ недаремно. Деякі сцени трохи зашкалювали вульгарністю та аморальністю, але в дорослої людини це звісно викличе посмішку. Іноді абсурдність ситуацій просто максимальна. Ти не можеш повірити до кінця, що людина задля гри може піти на нереальні вчинки. І доволі часто герої обмовляються словом, що краще смерть, аніж стати квачем на весь рік. Це гра честі, гідності, мужності.

Одним з основних плюсів «Ти — квач!» є спрацьований акторський склад. Окрім того, особливої ??родзинки картині додає той факт, що для двох акторів жанр комедії не є ключовим у фільмографії. Якщо Ед Хелмс, Джейк Джонсон та Айла Фішер — давно визнані зірки, чий комічний дар складно заперечувати. То для Джона Хемма («На драйві») і Джеремі Реннера («Перший месник: Протистояння») такий досвід був у новинку. Вони справилися з поставленою задачею на відмінно. Що вже й залишається говорити лише за одну міміку Реннера. І, що найприємніше, вони із задоволенням експериментують із жанром та демонструють гідні речі.

«Ти — квач!» переповнений чорним гумором і відвертими репліками. Проте діалоги між героями (а вони всі настільки колоритні, що запас жартів практично невичерпний) так гарно розіграні, а дії настільки стрімкі, що зіпсувати враження не встигають ні хвилинні провисання в сюжеті, ні незручні моменти, які тут безумовно проскакують, і до яких при великому бажанні, можна причепитися.

Деякі сцени прям застають гляда зненацька. Над екшном автори попрацювали гарно. Вони виглядають не тільки винахідливо й ефектно (чималу роль тут відіграє музичний супровід), але, знову ж смішно. Ну і, звичайно, за себе говорить той факт, що за весь хронометраж не встигає набриднути сюжет або набриднути фраза про дружбу й дорослішання. Як би часто вона не звучала, у кожній новій сцені афоризм відображає трохи інший настрій героїв, що тільки додає картині об’єму та фарб.

Як завжди, автори сценарія не забули наситити фінал фільму непередбачуваними моментами. Я, як завжди, пішла з повною кишенею емоцій. Речі, які здавалися такими елементарними, буденими насправді можуть змінити життя. Треба завжди пам’ятати про високу мораль та ставитися до інших так, якого б відношення хотіли ми самі.

Висновок

«Ми постаріли, бо ми не граємо» — головне гасло комедії «Ти — квач!». Так, фільм відверто не претендує на головні премії кіно та всесвітнє визнання. Проте якісна ідея, приємні обличчя на екрані, спроба підняти важливі теми зацікавлять глядача. Особливо переймаєшся цим духом, коли наприкінці бачиш кадри реальних таких людей. Вони справді перевдягалися в бабусь, одягали перуки і клеїли накладні вуса, щоби зробити квачем своїх друзів. Дитячі речі очима дорослих змусять поринути у власні спогади.