Site icon Pingvin.Pro

Огляд фільму про дивне інопланетне втручання – Пікселі

Фільми по іграх не завжди виходили гарними. На моїй пам’яті, тільки у Mortal Kombat вийшло зв’язати ігровий всесвіт і кіно. Навіть зараз він залишається одним з улюблених фільмів дитинства і з радістю його переглядаю, в компанії друзів мого віку. У решти не виходило взагалі нічого (Хітмен, Need for Speed та Морський бій).




І от виходить фільм «Пікселі», який ностальгує одразу по декільком аркадним іграм з 80-тих. Добре відомі нам персонажі класичних ігор, як то «Пекмен» чи «Donkey Kong» стають лиходіями і намагаються знищити планету. Втім, це прибульці прийняли їх образ, і тепер все може розпастися на пікселі!

Перенести на екран всю цю маячню довірили заслуженому фахівцю з мейнстрімових видовищ Крісу Коламбусу. У цього режисера і справді багато вагомих проектів – «Гаррі Поттер», «Один Вдома», «Місіс Даутфайр». Але в останні роки він ніби здувся. «Персі Джексон», «Ніч в музеї» – типові комерційні проекти, без душі, не цікаві для глядача високобюджетні пустушки. Зрозуміло, що вони все одно приносять прибуток і їсти хочеться всім, але не вистачає таланту і душі.

Задумка фільму теж дійсно цікава, але сценарій – ніби написаний п’ятикласником. Жарти настільки плоскі, що сидячи в кріслі, відчуваєш сором і незручність – не за себе, а за Тіма Херліхі, Тімоті Даулінг та Патріка Жана, які писали ці чудові діалоги.

Звичайно, є кілька забавних сцен, але саме забавних, а не смішних. Хочеться реготати на все горло, хоча б один раз за 1,5 години екранного часу. Справа в тому, що простір для фантазії був величезний, здатний охопити широку аудиторію, як олд-скульним геймерів, що ностальгують, так і сучасних школярів геймерів. Але не спрацювало. У цієї картини було два шляхи, або ж треба було тиснути треш в стилі «Муві 43», або ж вже писати інтелектуальні жарти для гиків як в «Теорії великого вибуху». А вийшла жалюгідна пародія, незрозуміла дітям і не смішна для дорослих.

Що ж стосується хоч якої-небудь внутрішньої логіки, то тут вона взагалі відсутня. Даний факт навіть щиросердно визнає головний герой незадовго до фінальних титрів. До речі, про героїв.

Адам Сендлер – головний герой – за сумісництвом засновник кінокомпанії Happy Madison, яка безпосередньо доклала руку до створення цього фільму. Що тут сказати – і швець, і жнець, і на дуді грець. Але краще б він на чомусь одному добре грав. Його ранні комедії були смішними. І коли він досяг піку популярності, приблизно на фільмі «Клік: з пультом по життю», його понесло у відверту жуйку. Фільми – близнюки, з однотипними жартами, примітивної історією і хеппі-ендом. Пікселі стоїть в цьому ж ряду. Так що класичний Адам Сендлер, ніяких одкровень.

Пітер Дінклейдж – даремно, на мій погляд, знявся в цьому кіно, знизивши тим самим свої ставки на біржі акторів. Його роль у Грі престолів настільки харизматична, що розбазарювати набрану їм фору на подібні проекти – непробачно.

Мішель Монахен – жінка з неймовірною чарівністю, тому їй як хамелеону легко даються будь-які ролі. Тут вона зіграла крутого політика – інженера, сміливу, красиву, чудово справляється розробкою суперсучасного зброї за пару днів, але не зовсім щасливу в особистому житті.

Джош Гад виконав роль дивного і ексцентричного персонажа-ботаніка. На жаль, на тлі інших тухлих образів він виглядає безглуздо. Хоча всі кумедні сцени відбуваються саме з його участю.

Кевін Джеймс був гарний у Правилах знімання: Метод Хітча. Трохи незграбний, але теплий і добрий, як і позитивний колоритний гумор у фільмі. Тут же він в безглуздому образі товстуна-дурника президента, що викликає неприязнь, а не посмішку.

Невелика пасхалка – професор Іватані, творець Пакмена виконав епізодичну роль ремонтника ігрових автоматів 1982 році, в той час як його самого зіграв актор Деніс Акияма.

«Пікселі» – це черговий легесенький літній фільм, зі слабким сценарієм, який компенсують комп’ютерні спецефекти, відмінність хіба що в присутності типового незручного Сендлеровского гумору. Фільм-виправдання для всіх геймерів, що просиджують штани і ламають клавіатури і джойстики через безперервний поток творінь ігрової індустрії.