Слідом за непереглядною юрбою сиквелів і ремейків, черга дісталася і до «Термінатора», який, як не дивно, також і близько не стоїть поруч з класичним Термінатором 1 і 2 (1984 і 1991 років). Перші дві картини про Термінатора, стали справжнім культурним спадком США, класикою свого жанру, які незабаром отримали статус культових. У ту пору, коли технології тільки розвивалися, перший фільм молодого режисера Джеймса Кемерона про кіборга-вбивцю і про невідоме страхітливе майбутнє, вражали не тільки своєю візуальністю, а й задумкою.
Так вже вийшло, що в нинішній час високих технологій, головний акцент в фільмах роблять саме на візуальній складовій, яка не завжди сприяє утриманню самого сюжету, і поступово втрачає свій запал. Вже з перших трейлерів і клаптиків інформації про «Термінатор 5: Генезис», ми знали про те, що нова картина буде копіювати деякі епізоди перших двох класичних Термінаторів (Йой – але ж не кадр в кадр!!!).
Фільм починається майже так само, як найперший «Термінатор», – з тією відмінністю, що стрічка проводить набагато більше часу в компанії Різа і Коннора у майбутньому. Але коли оголений T-800 переноситься в минуле і вимагає у гопників з 1984, щоб вони віддали йому свій одяг, на нього раптово нападає «літній» T-800, який прибув в минуле для охорони Сари Коннор (механічна начинка роботів цього типу не старіє, а ось біологічна оболонка змінюється так само, як звичайне людське тіло).
З цього моменту картина перевертає все, що ми знаємо про просторово-часові континіуми, догори дригом. Сара виявляється вихованкою T-800, в 1984 році одразу кілька термінаторів різних типів переслідують її, а Кайл Різ, замість того щоб рятувати «безневинну дівчину» і навчати її військовому мистецтву, сам отримує від неї кілька уроків боротьби з просунутими термінаторами.
Перша частина фільму перетворюється на справжнє «гіківське щастя» – цікаво спостерігати, як в новій версії обіграється той чи інший момент, і помічати подібності та відмінності. Битва двох Т-800 виглядала суперово і викликала мурашки по всьому тілу. Але приблизно в той момент, коли на екрані з’являється головний антагоніст, якого ми називати не будемо (не дивлячись на те, що його особистість «тищу» раз проспойлерили у всіх останніх промо-матеріалах) – фільм починає стрімко втрачати свій запал.
Справа не в динаміці, якої тут з надлишком – справа в історії та її героях. Рішення відтворити багато сцен з оригіналу спрацювало в першій половині фільму – але, зрештою, воно вийшло йому боком. А справа вся в тому, що під час другої години, зважаючи на загальний контраст старого і нового, стає очевидно: все, що було у фільмі хорошого, дісталося йому від Кемерона, і всі позитивні емоції, які відчуваєш на початку – не більше, ніж звичайна ностальгія, тому як в той момент, коли історія вирулює на нову дорогу – не відчуваєш вже нічого.
Фільм потрясає майже повною відсутністю постановочної та дизайнерської фантазії. Можна по пальцях перерахувати екшен-сцени «Генезису», що не мають прямих аналогів з перших трьох стрічок циклу. І колишні бойові фрагменти, особливо в «Термінаторі 2», виглядають навіть краще їх нових клонів. Хоча, здавалося б, у розпорядженні Алана Тейлора – режисера останнього Термінатора, були більш просунуті ефекти і більший бюджет (170 мільйонів доларів!).
Новий антагоніст, наприклад – це той самий T-1000. Тільки він не з рідкого металу, а з наночасток. Це позначається в тому як він зображується завдяки компютерній графіці, але аж ніяк не на його бойових здібностях, і цей персонаж лише трохи більш небезпечний, ніж персонаж Роберта Патріка з «Термінатора 2». (Йой – Теж мені апгрейд!)
До речі, останній відмовився знову виконати роль рідкого кіборга-вбивці, оскільки сумнівався, що фізично, в силу проблем зі здоров’ям, впорається з роллю. Ще декілька слів про акторів … Шварц все ще молодець (про нього трішки нижче). Емілія Кларк («Гра престолів») цілком органічно вписалася в сюжет. Хоча, звичайно, Емілії Кларк до Лінди Хемілтон з її характером і експресією далеко, але вона реально старалася. А ось хто сильно не сподобався – це Джейсон Кларк та Джай Кортні. От не їх образи і не їх ролі. Не тягнуть вони на рятівників людства. Очевидний промах.
Загалом, «Генезис», як і його безглузді попередники, ігнорує багато чого з того, що зробило стрічки Кемерона класикою, але при цьому не привносить у франшизу від себе нічого видатного, безглуздим чином перетворюючись на стандартний і абсолютно безликий блокбастер, який до кінця року ніхто й не згадає. Разок подивитися можна. Але не більше того!