Ось і завершилася чергова історія для підлітків. Коли тільки почала з’являтися інформація про те, що Lionsgate фінансуватиме екранізацію трилогії «Голодні ігри», його вже називали майбутнім мегахітом для підлітків. Інвесторів екранні Голодні ігри також не підвели, адже всі попередні фільми франшизи зібрали у світовому прокаті 2,3 мільярда доларів. І є відчуття, що нова картина зробить цю цифру ще більш привабливою, округливши її до 3 тисяч мільйонів баксів.
А тепер перейдемо до сюжету. Фабула фінальної частини «Голодних ігор», розкаже нам про те, що держава Панем охоплена полум’ям повстання, бунтівники підступають до столиці, Капітолію, де засів президент Сноу. Для соратників «Вогняна Кітнісс» – це така собі постапокаліптична Жанна д’Арк, обличчя і бренд революції, що об’єднала ворогуючі дистрикти («Переспівниця», зрозуміло, вимагає від глядача підготовленості і знання всієї франшизи). Мета номер один – на чолі невеликого загону подолати смертоносні пастки, якими нашпиговане місто, і вразити стрілою серце президента.
Як і слід було припускати, четверта частина фільму виявилася в мільйон раз ефектніше попередньої, відверто невдалої. Причини очевидні: фінальну книгу трилогії Сьюзен Коллінз штучно розділили на дві серії, з яких першій дісталася лише розтягнута експозиція, а другий – весь екшен. Проте й тут вистачає сумних діалогів і розборок між двома претендентами на серце Вогняної Кітнісс, що навіть справжні фанати картини сміялися від незручності в цих мелодраматичних місцях.
Через це динаміка іноді сильно провисає, і коли необхідна безперервна зміна подій трапляються діалоги ні про що. Зате спецефекти радують, найбільш насичена в цьому сенсі частина. Вогонь, битва з мутантами, вибухи, чорна хвиля, «м’ясорубка» – ну і наколотили тут горіху з капустою. Складається враження, що сценарій писали наступним чином. (Йой – І так, виживання в стилі Беар Грілза у нас були, Гладіатор ми теж скопіювали, любовний трикутник в стилі Бели Едварда і Джейкоба, також присутній. Що ще придумати? А давайте впихнемо сюди мутантів корпорації Амбрела, і ще пастки в стилі «Кубу». Сподіваюсь вистачить для 76-тих Голодних ігор).
Якщо ж не чіплятися до многожанровості картини, то варто відзначити відмінну гру акторів, які дійсно класно попрацювали в рамках виданого сценарію. Безглуздо що-небудь говорити про виконавицю ролі Кітнісс Евердін, власницю Оскара Дженіфер Лоуренс, бо вона вже давненько довела, що на майданчику не просто відпрацьовує чималий гонорар. Особливо якщо режисер дає їй можливість проявити себе. Джуліана Мур, яка приєдналася до франшизи тільки в попередній стрічці теж непогано почуває себе на екрані. Вкрадливий Дональд Сазерленд запам’ятається вам, як один з найчарівніших диктаторів. А ось за Філіпа Сеймура Хоффмана, який помер раніше, ніж закінчилися зйомки, дуже прикро. Сумні події не дозволили йому постати перед глядачем у всій своїй красі, адже саме у його персонажа були одні з головних монологів у фіналі епопеї, Але в підсумку його замінили спецефектами.
Оператор Джо Віллемс і композитор Джеймс Ньютон Ховард створили ту основу, завдяки якій франшиза могла зайняти належне місце в пантеоні підліткових екранізацій. Але, попри картинку, що вражає, і саундтрек, що пробирає до кісток, цього не сталося.
https://www.youtube.com/watch?v=T5g91p7m4h0
В будь-якому випадку «Голодні ігри: Переспівниця, Частина II» це довгоочікуване і барвисте завершення франшизи. Після досить занудної книги, потрібно було постаратися, щоб зняти нікудишній фільм, і з цим автори проекту, як раз таки впоралися. І якби вони прибрали всі ті нісенітниці, при цьому скоротивши хронометраж, і знайшовши правильний баланс між драмою і екшном, могло б вийти, щось путнє, але ж жага кінокомпаній до грошей зводить все нанівець. Ми б радили цей фільм до перегляду лише справжнім фанатам кіноепопеї, хоча й не факт, що і ви будете задоволені по завершенні історію якою вас годували протягом останніх трьох років.