Огляд футуристичного фільму – робот Чаппі

У недалекому майбутньому уряд ПАР взяв на озброєння поліцейських-роботів (так званих «скаутів»), завдяки яким суттєво знизився рівень злочинності.

Плануючі пограбування інкасаторської машини Ніндзя і Йоланда (дует Die Antwoord) викрадають творця цих дроїдів-поліцейських – Деона (Дев Патель) і вимагають від нього відключити всіх роботів, щоб вони змогли без перешкод провернути справу. Однак учений підміняє їм ідею на створення нового прототипу скаута, який буде мати змогу навчатися, як дитина, але глава корпорації, на яку працює розробник – Мішель Бредлі (Сігурні Уівер) заборонила йому офіційні експерименти. Поки Чаппі зростає в трущобах Йоганнесбурга, колишній військовий Вінсент Мур (Х’ю Джекман) готовий піти на все, щоб його власне творіння – бойова машина «Лось» – зайняла достойне їй місце на вулицях міста замість співбратів робота Чаппі.

Ніл Бломкамп, режисер фільму «Робот Чаппі», народився і прожив 20 років в Йоганнесбурзі, що славиться високим рівнем злочинності, злиднями і расово-соціальною сегрегацією. Тож не дивно, що бачивши життя через призму насильства, воно назавжди наклало відбиток на його стиль зйомок. Всі три повнометражні фільми цього південноафриканського режисера були зняті саме в Йоганнесбурзі. Обертаючи всі свої картини в науково-фантастичні обгортки, як то роботи, чи то екзоскелети («Елізіум: рай на Землі»), чи то косміти (інопланетяни з дебютного фільму «Район №9»), Бломкамп, насправді ж, знайшов вдалий спосіб донести соціальні проблеми суспільства до ще більших мас. Виходить так, що за роботами вдало завуальована дитяча злочинність, в той час як за екзоскелетами сховали проблему медичної допомоги населення, а проблеми апартеїду розкрили в фільмі «Район №9».

Маючи солідний бюджет у 50 млн. доларів та непоганий акторський склад, Ніл зняв якісну картину, а точніше серію відео-кліпів, кожен з яких заслуговує на власний Оскар, але, на жаль, не гоже звання фільм. Справа в тому, що сюжет «Чаппі» наскрізь прошитий білими нитками. До логіки поведінки героїв картини виникали питання чи не в кожному кадрі. Так і хотілося ляпнути під час кіносеансу: «Якого біса…?».

Натомість акторська робота і якість картинки, яку ви бачите на екрані, просто неймовірні. Станіславський би сказав – «вірю»! До речі, самого робота Чаппі зіграв справжній актор Шарлто Каплі, який був головним героєм першого фільму режисера і головним антогоністом другого фільму. Його Чаппі вийшов неймовірно зворушливим і смішним, при цьому людяності в ньому навіть більше, ніж у всіх інших героїв, складається відчуття ніби актор вклав всю свою душу в цього робота.

В підсумку варто сказати, що фільм не сподобався. Він має яскраву і якісну картинку, кожний кадр окремо це міні-шедевр Ніла Бломкампа, але в цілому картина вийшла досить слабкою, зі сценарієм притягнутим за вуха та відсутності логіки в поведінці героїв.