Ох, як же приємну в холодну пору року піти з друзями, а краще подругами, грітися в кінотеатр на сеанс фільму, події якого розгортаються в снігах. Слідкуєш за героями на екрані, які самі тремтять від холоду, і аж самому стає некомфортно. А у восьмому фільми Квентіна Тарантіно герої не тільки тремтять, а ще й вмирають, але не від холоду.
Дикий Захід незабаром після Громадянської війни. У горах Вайомінгу починається сніжна буря. Вісім чоловік рятуються від лютого морозу у відносному комфорті «Галантереї Мінні» – торговельної крамниці, яка частково виконує функції трактиру на шляху в містечко Ред-Рок, куди всі вони й прямують. Мисливець за головами Маркіс Уоррен, літній чорношкірий у синій шинелі офіцера Північної армії і з особистим листом від Лінкольна за пазухою, везе в Ред-Рок три трупи на вісім тисяч доларів. Його колега Джон Рут, знаменитий тим, що пояснення «живим або мертвим» завжди трактує на користь першого, – ось і зараз до нього пристебнута наручниками маленька жінка з фінгалом Дейзі Домергу, яку в Ред-Році чекає шибениця. Крім того, з ними в «Галантереї Мінні» – новопризначений шериф Ред-Рока. Церемонний англієць, що працює в цій місцевості катом. Підозрілий мексиканець, який підміняє саму Мінні. Старий дід з півдня, колишній генерал конфедератів, у якого в Ред-Році колись пропав син. І, нарешті, ковбой, який їде зустріти Різдво з мамою.
З першого до останнього кадру, «Вісімка» це Тарантінівський фільм. Тут чітко вивірені кадри чергуються з рубаним монтажем. Присутнє і класичне дроблення на глави і вставки закадровою оповіді, довгі дублі і великі плани. Все це – його стиль оповіді, його манера подачі. Не подобається – не дивіться, але, якщо все-таки подобається – то з перших секунд ви будете просто знемагати від задоволення. На атмосферу фільму також впливає шикарна музика Енніо Морріконе, точнісінько як у класичних вестернах 70-х років.
Тепер давайте перейдемо до як такої критики фільму. Складно вказати на якусь головну проблему «Вісімки» … Зрозуміло, що шанувальники Квентіна скажуть, що картинна відмінна, і їм в ній все подобається, однак це неправда. Перша за все хотілося б виділити якусь втому яку відчуваєш від перегляду стрічки. «Мерзенна вісімка» тягнеться довгі триииииии години, а що занадто, то не здраво, як кажуть, особливо для такого камерного сюжету.
Далі персонажі. Традиційно для Квентіна вони дуже харизматичні з неймовірною якістю виконання від таких мастодонтів як Самюель Л. Джексон, Курт Расел, Майкл Медсен та Тім Рот, що прийшов підмінити мого улюбленця Крістофера Вальца. Але, на жаль, багато з героїв фільму там просто для масовки. І якщо в більш динамічних і «відкритих» фільмах подібні герої цілком могли б служити прикрасою, то для настільки герметичних стрічок вони наче смерть з косою.
Але найбільше розчарування викликала детективна лінія, яка насправді мені дуже сподобалася. Річ у тім, що «Вісімка» фактично являє собою такий собі детектив закритого типу, де замкнені в тісному приміщенні люди повинні з’ясувати хто ж з них вбивця. На жаль, рішення загадки лежить за площиною логіки і вирішальний постріл робить герой, який до ……………….. (це огляд без спойлерів). Коротше, а ні ви, а ні Шерлок напарником якого виступає Еркюль Пуаро, не здогадалися б. І це віднімає балів у картини.
В кінці ж варто сказати, що цей фільм однозначно вартий уваги, адже Квентін Тарантіно це режисер, який живе не за стандартами. А точніше він сам собі їх встановлює. Якщо всі кажуть, що такий формат подачі матеріалу не підходить для фільму, він бере і доводить зворотнє в своїх картинах. Якщо ж вас це не пройняло, тоді можливо вам сподобається музика і автентична картинка на екрані. Чи можливо ви хочете ще раз насолодитися акторською грою найкращих з найкращих в цій справі. Тобто кожен знайде щось для себе в «Мерзенній вісімці», та й добре хоч іноді дивитися не мейнстрімове кіно.