Воно 2: клоун Пеннівайз зникне назавжди

Жанр жахів чомусь був завжди одним з моїх улюблених. Але натрапити на дійсно цікавий сюжет вкрай важко. Чого не скажеш про цей фільм. Вчора в українських кінотеатрах вийшов у прокат фільм «Воно 2» і Pingvin Pro не зміг пройти повз цю жахачку. Я звісно постараюся без спойлерів, але не обіцяю.

• Клоун, від якого не смішно – огляд фільму «Воно»
• Маніфест: переліт довжиною у 5.5 років
• Ти (You) 2018: від любові до залежності один крок

Передісторія

Обидві частини фільму зняті за мотивом однойменного роману Стівена Кінга. Це дуже відома особистість у жанрі жахіть і вже давно є класикою. У творі зачіпаються важливі для Кінга теми: влада пам’яті, сила об’єднаної групи, вплив травм дитинства на доросле життя. У першій частині зав’язується загальна лінія сюжету. В маленькому містечку Деррі, штат Мейн, з’явилося чудовисько, яке пожирає дітей. Сімом друзям з «Клубу невдах» доведеться протистояти йому або померти. 

Почвара має вигляд клоуна Пеннівайза, який заманює дітей і пожирає їх. Однак, насправді, Воно – це первісне космічне зло, яке може приймати будь-який вигляд. Воно черпає силу з ненависті, страху і розчарування. Є думка, що образ клоуна Пеннівайза був взятий з серійного вбивці Джона Вейна Гейсі, котрий заманював своїх жертв на дитячих святах в образі клоуна Пого. У першій частині дітям вдається впоратись з ним. Тільки Воно вилазить на поверхню кожні 27 років. Чому саме така кількість років – одному Кінгу відомо.

Воно 2: 27 років потому

Спогади – така дивна штука. Ми завжди хочемо пам’ятати тільки хороше і забути все погане. Але це не завжди працює у правильному порядку. У фільмі це яскраво показується при кожній зручній нагоді.

З останньої зустрічі «Клубу невдах» минуло 27 років. Всі вони виросли, роз’їхались по країні і стали успішими людьми. Всі, за виключенням Майка, який так і не поїхав з Деррі. Він ніби був одержимий своїм страхом, що Воно повернеться. Це таки сталося і як завжди у дуже неприємний спосіб. Майк зрозумів, що це їхній шанс побороти зло. Він почав всім телефонувати і кликати назад до міста. Цікаво, що вони не пам’ятали ані Майка, ані того, що з ними сталося тоді, 27 років тому. Однак, чим довше вони перебували у рідному місті, тим більше згадували своє дитинство.

Компанія зустрілась у затишному ресторані, але один із них так і не наважився приїхати. На те, насправді була вагома причина. Він скоїв самогубство і на перший погляд здається, що він, як і тоді в дитинстві, був трухлом. Але реальна причина виявилась дещо іншою.

Майку вдалось з’ясувати, як назавжди позбутися довбаного клоуна. Для цього необхідно провести спеціальний ритуал для якого треба принести жертву – свої важливі спогади. Саме тому, вже дорослі діти відправляються на пошуки своїх спогадів. Звісно ж їм доведеться зустрітись зі своїми страхами і поглянути їм в очі.

Подолавши всі труднощі, вони знову постануть проти Пеннівайза і цього разу буде набагато важче. В першій частині все було якось лайтово. Напевно тому що це були діти і все мало б виглядати натуральніше. А тепер це дорослі люди, яким близько 40, тому сюжет більш криповий. До речі, у другій частині нам таки розказують хто такий Пеннівайз і навіть показують його справжнє обличчя. Не з першого разу та, на жаль, не без жертв, але їм вдалось досягти своєї цілі. Довбаний клоун таки здох і вже не буде наводити страх на мешканців Деррі.

Мораль

Я вже помітила цю тенденцію, що в маленьких містечках, а надто у вигаданих, постійно відбуваються якісь химерні штуки. Баффі, Щоденники вампіра, Милі ошуканки, Та, що говорить з привидами, Сутінки, Надприроднє – всі вони про маленькі містечка. І це тільки ті, що я дивилась і згадала. Можете доповнити перелік у коментарях 🙂

На перший погляд – це звичайна жахачка. Однак, насправді фільм має дуже глибокий смисл і ставить гостро соціальні проблеми. Кінг явно проеціював свої проблеми та важке дитинство у свої твори. У цьому фільмі він чітко відобразив дитячу жорстокість по відношенню до інших, слабших, дітей. Показав важливість дружби та підтримки, щиру і чисту любов, а також сильний дух та сміливість, який не всі дорослі чоловіки мають.

Якщо дивитися уважно, то можна помітити, як наші дитячі травми даються в знаки у дорослому житті. Едді все життя був іпохондріком, мати зробила його хворим, щоб він постійно був біля неї. Коли її не стало – він знайшов за її подобою собі дружину. Вона так само його контролювала і дихала в потилицю. Беверлі все її дитинство кривдив батько, а за кілька років вона вийшла заміж за такого ж тирана. Це вкотре доводить, що деякі люди не вчаться на помилках і не мають поваги до самих себе. Через що страждають все своє життя.

Враження від фільму «Воно 2»

Не очікувала, що мене сподобається «Воно 2». Просто трейлер був якийсь не затягуючий, але я рада, що подивилась. Якщо у першій частині було більше жорстокості та драми, то у другій були дійсно вдалі жарти, як би це не звучало дивно для жахачок. Зала навіть аплодувала 🙂 Впродовж всього фільму, а триває він 3 години, тебе тримає у напрузі і в очікуванні, що ж буде далі. Сюжет приковує всю твою увагу і впродовж нього ти співчуваєш героям.

Актори гарно зіграли свої ролі. Помітно, що вони відчували весь спектр емоцій своїх героїв. До речі, дуже вдало був підібраний акторський склад. Дорослі актори дуже подібні на свої «молодші версії», за винятком пухкенького Бена. Ось тут вже постарались 🙂

Попри те, що було знято дві частини за мотивами однієї книжки і у другій частині часто були згадки про першу, все було зрозуміло. Щодо неочікуваних моментів – було кілька таких, що можна здригнутись. Просто тому що не знаєш чого очікувати, хоча розумієш, що в подібних фільмах завжди так. Були й сумні моменти і можна дійсно пустити сльозу.

Якщо ви любите жанр жахіть, то однозначно варто подивитися. Тільки обов’язково починайте з першої частини, бо не зрозумієте що і до чого. Якщо ви належите до категорії вразливих людей, то краще не ризикувати. Фільм категорії 18+, але я б розширила перелік обмежень. Хоча я бачила вагітну жінку, яка була вже на великому терміні. У неї напевно сталеві нерви.

А вам подобаються фільми жахів? Який найбільше вразив?