Огляд фільму «Межа»

Отож 22 жовтня в рамках фестивалю «Молодість» відбулась українська прем’єра фільму «Межа»,  ну там з червоною доріжкою, зірками, і я там теж опинився і зміг переглянути цю кримінальну драму. В кінотеатрах стрічка вийде 16 листопада , а я вже готовий розповісти вам про неї.

«Межа» – українсько-словацький кінофільм режисера Петера Беб’яка про контрабанду на кордоні між Україною та Словаччиною. Світова прем’єра стрічки відбулася 3 липня 2017 року на 52-му Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах, де вона брала участь в конкурсній програмі та здобула Приз за найкращу режисерську роботу. Що є я вам скажу досить вагомим досягненням.

Дія цієї кримінальної драми відбувається в маленькому містечку, який знаходиться на кордоні України та Словаччини. Головний герой Адам – очільник місцевої мафії, яка займається  контрабандою сигарет з України та допомогою людям в нелегальному перетині кордону за гроші. Але великий мафіозний бос з України, якого грає Станіслав Боклан, ставить його перед вибором – або Адам починає допомагати йому перевозити наркотики, або він його просто усуне з усією його бандою.

Ну і якщо відразу говорити про сюжет то він мені дуже сподобався: цікавий, заворожує тебе в дію, змушує думати, мислити, збирати все в своїй голові як пазл, пробувати спрогнозувати наперед, але тобі це не вдається, тому що він ще й до того є непередбачуваний, звісно до якогось моменту, але про це пізніше… зараз давайте говорити про плюси і те, що припало до душі.

  Акторська Гра

Тут позбирали такий собі мікс найвідоміших українських акторів  і досвідчених європейських артистів. Від нас  виступили Станіслав Боклан, який зіграв в принципі типового для себе кримінального авторитета, зіграв чудово, претензій ніяких до нього висувати не має сенсу. Рима Зюбіна – мені здається відібрана в фільм чисто через свою популярність в Україні, типу щоб числилась в касті фільму, і тоді народ з більшою впевненістю піде на нього, адже її роль у картині настільки другорядна, що далі нема куди. Ну але і її вона відіграла чудово, теж 5 з плюсом. Олександр Піскунов – молоде дарування українського кіно. Він тут просто чудовий,  відіграв круто, ну справді комічний, наївний персонаж, за яким цікаво спостерігати, який завжди розбавляє цю напругу , яка висить у повітрі. Там навіть сцена була, коли серйозні дядьки вирішують серйозні справи і тут приходить він зі своїми наївними розмовами і це дуже комічно виглядає. Він же ш до речі знявся і в «Кіборгах» Ахтема Сеїтаблаєва, які 7 грудня вийдуть в прокат, сподіваюсь там він зіграв не гірше.

Ну але все ж таки ДержКіно оплатило лише 30 відсотків від загального бюджету, тому бенкет замовляли все таки  словаки. Головним в картині виступив Томас Масталір, який за словами преси є справжньою зіркою в своїй країні, справді хариматичний цікавий актор, тай і Євген Лібенюк, який то родом з України, проте перекочував наших товаришів, і Енді Гріц відграли все як потрібно, по-справжньому, як то кажуть з надривом, на цьому гадаю детально спинятись не варто , тут все добре.

Музичний супровід вдало під’єднувався до того, що відбувалось на екрані. Саундтрек я взагалі досі бігаю слухаю  по вулицях, дуже гарна вдалась обробка пісні «Гей, соколи». Тай інші треки також створюють потрібну атмосферу , про яку я як раз хотів поговорити. Вона тут дійсно існує. Ти ніби пролазиш в цей брудний світ контрабанди, світ людей, які наживаються на цьому, готові піти на все заради грошей, це якось моментами навіть важко і страшно дивитись, адже розумієш, що таке справді було, і досі є, невигідних людей просто топили, душили і прибирали будь-якими методами. Тобто недарма режисер отримав свій кришталевий глобус за найкращу режисуру в Карлових Варах, передав він це так правдоподібно як тільки міг. Але попри ці всі жахи приємно і ненав’язливо прописані жарти, такий моцний як то кажуть чорний гумор. Взагалі ж спочатку планували зняти комедію, але після розуміння, що тема занадто серйозна, вирішили залишити лише вдалі комічні вставки. Наприклад сцена, коли вся команда контрабандистів збирається і обговорюють план, то завжди це починається з того, що вони розпалюють один одному сигарети, виглядало ніби хлопчики зібрались і грають дорослих дядь з сигаретками в зубах.

Тепер ми трішки потішились одним боком медалі і плавно переходим до іншого. Як я казав сюжет цікавий, але як на мене затягнутий, був там один шикарний твіст, якого ніхто очікувати і не міг. Він просто бере тебе за горло, думаєш ну як так, до такого не мало дійти, але це справді так, і після цього хочеться щоб тобі показали, якусь розв’язку цієї події і закінчили на цьому,  я гадав він був кульмінаційним і фінальним, ( їх там навіть два було твісти якщо подумати, хоча навіть три, ну тобто ви зрозуміли, це круто, це потрібно в  кримінальних драмах) але це виявився лише розвиток дії, адже подалі сюжет почав спадати і скочуватись , занадто  багато ліній було розв’язано , тому творці фільму зостраху того , що глядач щось не зрозуміє, почали всіх їх  детально пояснювати і підводити до свого закінчення. Тому до кінця картини я нарахував фіналів 5,  і кожен мені чомусь не сподобався, хотілось якогось непередбачуваного повороту, який би змусив переосмислити всю картину, і кінороби старались його зробити але все виходило очікувано і занадто просто,  аж шкода ставало, що отак все логічно, спокійно закінчується, ну не вистачило мені чогось, пробачте.

А ще у фільмі були довгі, награні монологи в діалогах. Коли один персонаж задає питання, а інший розповідає історію про свого пса і виводить підсумок про те, що незамінних не буває. Ну і навіщо було витрачати час фільму на цей монолог, якщо можна просто сказати підсумок. І такі діалоги у фільмі були постійно , вже аж остогидало під кінець, але можливо без цього ми би не змогли прочути потрібних градус картини, хто зна?

Ну а ці розмови про схожість до «Хрещеного батька» як на мене не надто виправдані, це все більше нагадує  Кустуріцу ,особливо його гумор, коли наприклад кримінальний авторитет Крул – обожнює ліпити пельмені по сімейному рецепту і заради цього заходить на кухню ресторану і починає готувати, так само і сцени народних гулянь, які тут час від часу зображені, ну і так само ця комічність банди головного героя, про яких я вже говорив.

В Європейському прокаті стрічка вже вийшла  і двократно окупилась, адже бюджет складав 37 млн грн , а наразі вже зібрано 1.8 млн(60 млн грн). Кожен українець зможе побачити фільм з 16 листопада у всіх кінотеатрах країни, сподіваюсь ми теж зможемо підтримати це творіння гривнею і забезпечити майбутні  україно-європейські коопродукції.  До речі це вже третя українська картина, яка цього року номінується на Оскар як кращий іноземний фільм, до того був рівень чорного Валентина Васяновича від України, «Іній» від Литви і ось «Межа» від Словаччини. І як на мене в останньою найбільше шансів потрапити в шорт-лист із 6 конкурсантів, адже вони мають перемогу на фестивалі класу А, що є дуже вагомим фактором для кіноакадеміків!

Підводячи риску під всім сказаним , скажу – «Межа», хороша кримінальна драма з чорним гумором, цікавим сюжетом, проробленими персонажами за якими хочеться спостерігати і cпівпереживати, прекрасним музичним супроводом, але недопрацьованим сценарієм, який не дотискає тебе до піку.

На цьому все! Чекаємо вас в кіно!