Вчора, 4 вересня, наче хвиля цунамі, інтернетом пронеслась сенсаційна новина про те, що “патріотична” соціальна мережа Ukrainians припинила своє існування. Співзасновниця мережі Олександра Струмчинська виклала на своїй сторінці у Facebook відеозвернення до користувачів, у якому пояснює (чи не пояснює) основні причини закриття проекту.
https://www.facebook.com/strumchinska/videos/566688043506335/
Привіт усім користувачам Ukrainians.
Мене поставили перед фактом , що розробка української соціальної мережі припиняється.
Мені дуже шкода, і я відверто прошу вибачення і дякую усім користувачам, які разом зі мною щиро вірили в реалізацію та успіх цього проекту.
Ситуація така – мого голосу недостатньо щоб самостійно продовжувати реалізацію проекту – керівництво компанії розробників ( співзасновники мережі) відмовились не лише від самостійної розробки, але й від можливості її передачі будь-якій іншій стороні, яка б змогла допомогти мені виконати Вам обіцяне . Досягнуто було багато – і це насправді наш спільний успіх. Дякую Вам. Не помиляються лише ті, хто нічого не роблять.
Коли відео потрапило на офіційну сторінку Ukrainians у Facebook, то більшість коментарів до нього виявились негативними. Щоправда, не з приводу закриття проекту. Головною причиною обурення виявилась майже одностайна думка читачів про те, що нас просто використали для своїх брудних цілей. Що метою заснування мережі був збір особистої інформації, яку користувачі вводили для реєстрації облікового запису.
Крім того, є багато різних “але”. Наприклад, мережа аж занадто подібна до всім відомого “контактіка”, в друзі наполегливо стукають боти, а в повідомлення надходить тупий спам російською мовою! Тепер з’явилися бажаючі видалити свій акаунт. Але і тут не пощастило, адже видалити свою сторінку вам ніхто не дасть – відповідної опції не додано!
спам Ukrainians
Бот Ukrainians
В думках, більшість українців мало вірила, що з цього щось вийде. Однак, нам мало не щодня подавали “свіжі” цифри зареєстрованих учасників (ботів), ніби “давай, друже, там тільки тебе не вистачає!”. І народ вірив, вводив свої дані, мав надію на український продукт…